Зараз, можливо, в мене дехто (тролів та ботів до уваги не беремо) кидатиметься капцями. Особливо ті, хто має звичку реагувати на перший абзац, не дочитуючи текст до кінця.
У нас, на жаль, політика персоніфікована. Тому з 2014 по 2019 за все - від переговорів з Трампом до не посипаної двірником ожеледиці під під'їздом відповідав Порошенко. Він був головним винуватцем невдач і головним творцем успіхів. Так само зараз із Зеленським.
А короля грає його почет. Президент будь-якої країни є верхівкою величезної піраміди, яка називається "команда". Президент за рідкісними виключеннями спирається на політичну силу, яка має власну ідеологію та погляд на гуманітарну, економічну, соціальну політику тощо.
І тому на сьогодні я альтернативи Петру Порошенко не бачу. Як би до нього не ставитися. Незважаючи на його вади - від певних рис характеру до стану здоров`я. Бо за ним є реальна й найбільш якісна з усієї решти команда.
Якість оточення Порошенка та Зеленського характеризують дві Ірини. У Порошенка Геращенко, а у Зеленського - Верещук. Решта так само. Чи можна порівняти генерала Забродського та коміка Корявченкова на прізвисько Юзік?
Кого приведуть у владу Ляшко або Смішко? Хтось може назвати того, хто керуватиме у них економікою? Зовнішньою політикою? Армією? Чи знову, як у 2019-му: "Нічого він набере нові обличчя і гарних професіоналів?"
Кого заведе у владу "вічно молода" Тимошенко? А кого - "настоящій палковнік" Гриценко? Чи є всі вони та їхнє оточення більш прийнятною для нації та країни альтернативою? Відповідь всім відома.
Якщо хочете (це до тих, хто ненавидить Порошенка) - від вас вимагається обирати з двох зол. І вдягнути білі польта - не вихід. Бо зараз йдеться про саме існування країни.
І можливе вторгнення росіян є лише однією із загроз. Тож у такій ситуації не участь в обороні країни - це те саме, що пособництво ворогу.
На жаль, з 2014 року українське суспільство не народило політика, кращого за Порошенка. А дуже б хотілося. Натомість воно народило Зе. А тепер закуповується сіллю, консервами й затамувавши подих дивиться увечері в телевізор: може, пронесе?
Може добрі дядьки й тітки за океаном порішають за нас так, що нам буде гарно. І не бачить причинно-наслідкових зв'язків між своїм вибором у 2019 та нинішньою ситуацією на кордонах і цінниками в магазинах.
Суспільство наше так і не виросло з персоніфікованої політики та популізму. Навіть коли голосує за партію на парламентських виборах - голосує не за її політичний та економічний курс, а за - вибачте - її фюрера. Воно усе ще в масі своїй вірить у те, що одного разу воно приведе до влади "доброго царя", який набере собі в команду "гарних бояр" і ті все да-дуть. Зарплату, як у Польщі - дадуть. Пенсії, як у Німеччині - да-дуть. Медицину, як в Австрії, але щоб безкоштовна - да-дуть.
І да, фантазії деяких "білопальшників" щодо "Нехай Порошенко відійде і замість себе призначить наступника, якого "розкрутить" на свої гроші" - фантазії і є. Так це не працює. Будь-який студент першого курсу політологічного факультету вам це підтвердить.
◾️◾️◾️
Спитали, що може стати причиною мого розчарування в Порошенко.
Відповідаю: ніщо. Тому що...
Відкрию вам таємницю: я Порошенком ніколи і не зачаровувався. Бо навіть краще за його лютих ненависників бачив його недоліки та помилки. Але я також бачу і те, що він у цілому відповідає своєму імені - Petros. І розумію, що на цьому історичному відтинку для України сильнішої фігури просто не існує.
І це наша біда, наша провина, що народ (вибачте за пишномовність) виростити зі свого середовища кращого за Порошенка лідера поки не зміг. Усе якісь парасюки, савченки, вакарчуки... виходять.
А зачаровуватися кимсь не треба. Бо зачарування веде до фанатизму. А фанатизм - до поразок. Колись молоді фанатичні прихильники Бандери казали: "На чолі вільної України має стояти лише Бандера. А якщо не Бандера, то і України ніякої не треба". Як результат...
Як результат український національний визвольний рух 30-40 років розколовся на кілька ворожих таборів: "мельниківці", "гетьманці", "бульбівці", "бандерівці". І "бандерівці" у свою чергу кілька разів кололися...
І всі опинилися в сусідніх камерах спецблоку "Целенбау" концтабору "Заксенгаузен": Бандера і Мельник, Ольжич і Боровець.
А все тому, що українці шукають ідеальних лідерів (яких у природі ніколи не існувало в жодній країні світу), відкидаючи тих, в кому "розчаровувалися", бо вони "не ідеальні"; потім знову "зачаровуються" кимось і починають нищити "незгідних".
І починається нове коло маршу по граблях.
У 2014 році в Луганську я не міг знайти того, хто голосував за Януковича. "Я за нього не голосував/ла", - з широко відкритими чесними очима відповідали мені.
У 2019 я попереджав, що так буде із Зеленським. Мене не слухали, обзивали "порохоботом", посилали і навіть погрожували. Зараз з широко відкритими чесними очима переконують: "Я за нього не голосував/ла".
Поки народ не навчиться брати на себе відповідальність і не ухилятися від визнання помилок, мов дитина, що з`їла варення й каже "То не я"; поки народ навчиться не зачаровуватися й робити вибір не пузом, а головою - справи не буде. На жаль.
І на жаль, поки не бачу змін. На останніх місцевих виборах народ, розчарувавшись у "нових обличчях", проголосував за старі, обравши в масі своїй діючих міських голів та голів ОТГ. Десь повитягали з нафталіну навіть місцевих політиків початку 2000-х. Боюся реінкарнації Януковича у новому тілі...
◾️◾️◾️
Тут мене спитали, чому я фанат Порошенка. Адже "барига", "Ліпецька фабрика", "збагачення у 86 разів", "брата загриз насмерть", "свинарчуки" тощо... Відповім. Я нічиїм фанатом ніколи не був, навіть Андрія Шевченка в пору розквіту його футбольного таланту. Але прихильником (не фанатом) Порошенка залишаюся досі. Дайте поясню чому.
Є (вірніше, був) один феномен. У 2014-2019 роках в Україну заходили круті інвестиції. Країна у війні, а в неї інвестували більше, ніж за часів "міцних господарників" Кучми, Тимошенко, Януковича. Гроші люблять тишу. У країну, яка знаходиться в стані війни та ще з таким противником, ніхто не інвестує. В Україну - вкладали. І це нонсенс.
Зрозуміло, що чимдалі на схід України, тим меншими були інвестиції, але повторюся - навіть це є дивом, бо у нестабільні країни (а тим більше ті, що воюють) не інвестують. Гроші люблять тишу.
І от, "клятого баригу" скинули. І прийшов до влади "простий хлопець" (з капіталом у 35 мільйонів доларів), який, у мріях 73% відсотків мав зробити так, щоб працювати взагалі не треба було б, а зарплати щоб як в Німеччині.
Але щось пішло не так. І інвестиції впали у рази. Вірніше, скажемо чесно - в Україну взагалі припинили інвестувати. Хіба що спекулянти на валютну біржу.
Що ж змінилося? А ви подумайте. Я навесні 2019 року переконував і пояснював: Україна лише офіційно витрачає на оборону 5% ВНП. З урахуванням волонтерства - більше. Країна, яка витрачає на оборону понад 5% ВНП приречена. Її економіка приречена. Це економічна наука так каже.
Ми трималися за рахунок іноземних "дешевих" кредитів, фінансової допомоги та інвестицій. Які "заходили" персонально "під Пороха" - подобається це комусь чи ні. Не під Гройсмана. Не під Луценка. Не під Парубія і навіть не під Турчинова. Під По-ро-шен-ка.
А зараз чомусь не "заходять", попри те,що при владі "хороші хлопці". За невеликими винятками. Незважаючи на те, що зараз "всеосяжне перемир'я".
"Барига" Порошенко нібито крав і збагачувався у "вісімдесят шість разів", але вистачало і на "Пакунки малюка", і на сучасне харчування армії, і на розробку та закупівлю систем озброєння, і на підвищення пенсій, і на з`йомки кінофільмів.
Зараз нібито ніхто не краде (ага!), а гроші кудись поділися.
І, може, інвестори притримали свої грошики після того, як Зеленський оголосив, що "генпрокурор його людина" та у неприродній спосіб зґвалтував Конституцію?
І після того, як стало відомо, що ремонт доріг обходиться у 2,5 разів дорожче, ніж за часів "бариг" і до цієї почесної місії допущено лише 6 компаній "ахкакіхлюдєй". Як вважаєте?
Зрозуміло одне: при Порошенко інвестиції були. Зараз немає. Як людина розумна, я мушу ставити на Порошенка. Не на Зе, не на Бойка з Медведчуком і не на Юлю. Це звичайний здоровий глузд.
Можете завалити мене стандартними коментами з ольгінських методичок, але залишуся при своєму. Аж допоки не побачу більш корисну для Україні фігуру. Поки що, на жаль, не бачу...
P.S.
Народ, який забув або не знає власної історії приречений ходити по колу, причому по граблям.
