Цими днями Київ відвідав щирий друг України, колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер.
Візит показовий і символічний. Адже це - перший візит відомого американського політика в Україну з моменту приходу до влади нової адміністрації Байдена. Хоча він не є офіційним представником американської влади, і його позиція не обов’язково відображає позицію команди Байдена, думки і сигнали варті уваги.
По-перше, Курт констатує «вакуум присутності нової адміністрації США в Україні».
По-друге, від України чекають на продовження рішучої протидії російській агресії, не заграваючи з Кремлем. Україна має бути послідовною, проактивною на міжнародній арені, посилити комунікаційну кампанію проти російської агресії, вимагати посилення санкцій, повернутися до питання миротворців ООН на Донбасі. Таку Україну будуть максимально і твердо підтримувати.
По-третє, у Вашингтоні твердо переконані, що ключ до стратегічного успіху України криється в ефективній боротьбі проти корупції та впливів олігархів. У цьому контексті зростає значення «справи Коломойського» як тесту для Банкової, партнери пильно спостерігають за діями (бездіяльністю) президента Зеленського у відповідь (а, власне, у розвиток) на американські санкції.
По-четверте, занадто довга пауза у телефонному контакті між президентами Зеленським та Байденом дивує і викликає запитання не лише в Києві. Навряд чи існує якесь інше логічне пояснення такої затримки, окрім набутої токсичності за часів імпічменту Трампа “українського файлу” для внутрішньої американської політики. Як би там не було, на твердість двопартійної підтримки України в США це не впливає. Тоді як сам президент Байден не лише прекрасно знає, а й тонко відчуває Україну.
По-п’яте, у Вашингтоні стурбовані розбратом та конфронтацією в демократичному прозахідному таборі України. «Невже не зрозуміло, що найгірше, що ви можете робити - це бути жертвами особистої ворожнечі та персональних образ. Ваша сила - в єдності та співпраці ... Лише об’єднані ви здатні перемогти». Тому його сигнал до всіх здорових політичних сил – інтереси України мають бути понад усе! Небезпечно переносити персональне несприйняття на державні інтереси. Влада має конструктивно залучати демократичну опозицію до реформаторських проєвропейських зусиль. А демократична опозиція повинна підтримати президента України в його діях з реформування країни заради інтеграції до ЄС і НАТО та перемоги над агресором.
По-шосте, турбує існування низки кримінальних справ з боку української влади проти політичних опонентів. Він застерігає від повторення грузинського політичного сценарію, який нині відбувається, і негативно впливає на демократичний імідж держави.
Для тих, хто вміє адекватно читати сигнали, цих тез більш ніж достатньо.
