Ну, того самого, який кілька років тому переховував у своєму закладі вбивцю-тітушку Крисіна (він же - Шрек), чинив опір медреформі та й узагалі був частиною проросійської тусовки в Україні. Розповідав, як не збирався тікати з Києва (хехе, такий собі аргументик для підкреслення власного патріотизму в його випадку), як узяв до рук рушницю та збирався захищати свій інститут від російського наступу... Чи то справді вавку полікували, чи людина просто під навалою кардинальних світоглядних змін у країні зайняла найбільш безпечну позицію - за одним інтерв'ю оцінку давати важко. Але мова навіть не про те. Ввімкнув після того інтерв'ю інше, яке пропонував ютуб - 2021-го року випуску. Інтерв'ю на каналі 112, яке стосувалося подій початку 2014 року - окупації Криму, в ньому ж Тодуров пояснював, звідки з'явилося в інтернеті його спільне фото з Аксьоновим (він же - Гоблін). Далі текст наведу ткскзть мовою оригіналу в скороченому варіанті, зберігши суть.
"Мы дружили с комбатом феодосийских десантников, и когда по телевизору узнали, что их там окружили и не выпускают, 8 марта я взял хирурга и реанималога, мы сели в скорую помощь и поехали в Крым. Там уже все было оцеплено [Тодурова впустили до військової частини, бо він представився лікарем. Повіримо]. Мы встречаемся с комбатом, он говорит, что уже 14 суток никаких приказов. Я спрашиваю, а что, вы не можете позвонить в Киев и спросить, что вам делать? Говорит: нет, звоню - никто не отвечает. Ну, у меня есть телефон Порошенко, я его хорошо знаю - Боря-Петя... Набираю, говорю: Петр Алексеевич, тут наши окружены россиянами, надо что-то делать, давайте команду. Он отвечает: ерунда, мы сейчас в Германии с Меркель, сейчас введем санкции, никаких военных действий. Ну, хорошо, говорю ему, тогда позвоните этому комбату, дайте ему распоряжение. Звоню знакомому депутату, рассказываю то же самое. Он говорит, хорошо, сейчас мы пойдем к министру обороны, берет еще депутатов и идут. Приходят, а тот не совсем трезвый и лыка не вяжет, решений принимать не хочет. Мы ничего не добились, Порошенко сказал, что мы ничего делать не будем. Мы выехали из части и поехали домой. Подъежджаем к Симферополю, звонит главный кардиолог Симферополя, говорит, у нас тут женщина 70 с лишним лет с инфарктом, прооперировать не можем, посоветуйте что-то. Я говорю, что здесь рядом, сейчас поъеду, посмотрю. Приехали, посмотрели женщину, прооперировали. А эта женщина оказалась мамой Аксенова. Ну, женщину спасли и тут звонит Аксенов, говорит, я сейчас приеду, хочу отблагодарить. Я думаю, да это же шанс. Звоню Порошенко, говорю: Петр Алексеевич, я только что спас маму Аксенова, у меня сейчас с ним встреча, скажите ему нужные слова, чтоб он остановил это все. Это же наш шанс. И знаете, что сказал Порошенко: я не буду с ним разговаривать".
"Владимир Александрович [Зеленський], вот вы нам постоянно говорите, что должны понести наказание те, кто сдал Крым. Пригласите Бориса Михайловича - он вам все расскажет" - репліка пропагандиста та ведучого Дмітрія Співака, який брав це інтерв'ю.
Навіть не знаю, чи потрібна наприкінці цього допису одна дата, але най буде: 7 червня 2014 року. День, коли Петро Порошенко став президентом України.
То чи варто дивуватися наявності спотвореної ретрансляції алогічних тез суспільством і тому, що колишні медведчуківські ведучі зараз цілком успішно влаштувалися на так званому Єдиному маратоні?
