"Повний нуль" - Олена Кудренко

"Повний нуль" - Олена Кудренко

Розповідають, що Залужний в якийсь момент війни відправив генералів в окопи, до бійців. І це неабияк підняло бойовий дух військових. До того ж у нас середній вік генералів плюс мінус 50, і це дружні до технологій особистості, які швидко сприймають нововведення, нову техніку, методи управління військом. Це не російський генерал, який ті окопи в очі не бачив.

І тут же зустрічаю згадку про те, що росіянам наказали частіше голити бороди, охайніше носити форму та заборонили користуватися якимось пристроями, а без цього вони не можуть керувати дронами. Щось таке було, я по пам'яті, спрощено.

А тут ще новини з США про те, як вони вражені спроможністю українців вдосконалювати військову техніку, модернізувати, придумувати несподівані рішення, переробляти під себе та дивувати здатністю знаходити відповіді в складних бойових умовах.

Росіяни ж вміють грати в одну й ту саму гру: давити масою. Або руйнувати все під нуль, як вони це робили в Сирії. Як вони встигли, нажаль, зробити в Україні.

Я бачу один з сенсів їх бажання нас підкорити: вони ж без наших мізків не здатні до змін. Не здатні дивувати. Коли вони хваляться Радянським Союзом, то, вибачте, совок ніщо без українців. Відніми від СРСР Україну - і вийде те г..мно, що вийшло. Росія.

Мабуть, це все тепер бачить весь світ, як на долоні. Українці їх здивували - значить, про наші заслуги нічого не знали раніше. Бо було так, що якщо якесь досягнення в Союзі - то це росіяни. А якщо невдача - то це українці винуваті.

Росія без України - це нехай і примітивно, але все ж таки нуль без палички. Ця паличка й тримала на собі весь позитивний імідж Радянського Союзу. А з негативним росіяни і так справляються. Продукувати його - багато розуму не треба.