Вчора у Вашингтоні розіграли спектакль, який претендував на «саміт миру». Насправді це була репетиція старих помилок історії. Дональд Трамп вийшов перед світовою аудиторією не як державний діяч, а як цинік, що готовий вимірювати людські життя у квадратних кілометрах. Його риторика — «Україна отримає багато землі», «Зеленський має проявити гнучкість», «Байден почав цю війну», «Обама віддав Крим» — показала, що для нього мир означає не справедливість, а угоду для себе.
Це вже було. У 1938 році у Мюнхені європейські лідери віддали Гітлеру Судети, щоб «зберегти мир». У 1945 році в Ялті великі держави поділили Європу, не питаючи народів. У 1994 році в Будапешті Україна отримала «гарантії безпеки», які виявилися паперовими. Кожного разу «компроміс» з агресором означав лише одне — нову війну й нові страждання.
Театр у Білому домі
Трамп намагався продати картинку: він — «єдиний», хто може змусити Путіна до угоди. Для цього він запросив Зеленського, європейських лідерів, а головний жест — особистий дзвінок у Кремль. План був простий: після розмови з Путіним оголосити дату зустрічі Зеленського та Путіна (22 серпня), щоб підписати «всеосяжний мир».
Але Путін знову обвів його навколо пальця. Після сорока хвилин Трамп повернувся розгубленим: угоди не буде. Його метання виглядали жалюгідно: то хотів завершити зустріч, то кликав Зеленського залишитися без європейців, то знову погоджувався на спільний формат. Путін просто кинув Дональда, показавши — режисером цього спектаклю є Москва.
Цитати Трампа: портрет циніка
«Багато землі»
«Україна поверне собі життя… і вона отримає багато землі. Але це війна, Росія – могутня держава, подобається вам це чи ні. Не можна кидати виклик країні, яка в десять разів більша… Донбас на 79% підконтрольний Росії. Вони це розуміють» (Fox News, 19 серпня 2025).
Тут Україну зведено до арифметики. Немає людей, міст, культурної пам’яті — є лише «багато землі». Це точне відлуння логіки Мюнхена: «якщо Гітлер отримає Судети, він заспокоїться». Насправді апетит агресора лише росте.
«Байден почав цю війну»
«The thing is a mess. This was started by Joe Biden… This was a war that should have never happened» (Fox News, 19 серпня 2025).
Абсурдність цієї заяви очевидна. Байден — це той, хто стримав російський наступ, забезпечив Україну зброєю, мобілізував НАТО. Але для Трампа важливіше звинуватити політичного опонента, ніж назвати агресора агресором.
«Обама віддав Крим»
«Це було зроблено без єдиного пострілу з боку Обами… Крим – це перлина України, і Обама його віддав… Росія прийшла і забрала його, як цукерку у дитини. І це була справді провина Обами» (Fox News, 19 серпня 2025).
І далі: «можливо, це справедливо». Це вже не просто критика опонента. Це — виправдання російської агресії. Так само в 1938-му Чемберлен виправдовував «право Німеччини на Судети», називаючи це «справедливим».
«Зеленський має бути гнучким»
«Я сподіваюся, що президент Путін буде хорошим. А якщо ні – ситуація буде складною. І я сподіваюся, що Зеленський зробить те, що має зробити. Він також має проявити певну гнучкість» (Fox News, 19 серпня 2025).
У словнику Трампа «гнучкість» — це кодове слово для капітуляції. У Мюнхені 1938 року це називали «компромісом». У Будапешті 1994 року — «гарантіями». У Ялті 1945 року — «балансом сил». Але завжди це означало одне: жертва має віддати частину себе, щоб сильні могли домовитися між собою.
«Угода для мене»
«I think he [Putin] wants to make a deal for me. Do you understand? As crazy as it sounds» (підслухана репліка Трампа Макрону, 18 серпня 2025).
Ця фраза — найщиріша. Трамп не думає про Україну, про Європу, навіть про Америку. Він думає про себе. «Угода для мене» — ось справжня мета.
Історичні паралелі
Мюнхен 1938
Чемберлен і Даладьє привезли з Мюнхена угоду про передачу Судет Гітлеру й заявили: «Ми принесли мир для нашого часу». За рік розпочалася Друга світова війна. Агресор отримав не стримування, а апетит.
Ялта 1945
Черчилль, Рузвельт і Сталін поділили Європу на сфери впливу. Для України це означало ще півстоліття радянського ярма. Тоді сильні домовилися за рахунок слабких.
Будапешт 1994
Україна віддала ядерну зброю в обмін на «гарантії безпеки». США, Британія, Росія підписали документ, який згодом виявився нічого не вартим. У 2014 році Росія анексувала Крим, а Захід згадав про меморандум лише у риториці.
Усі ці епізоди з’єднує одна логіка: «заради стабільності жертва має поступитися». І всі вони завершилися катастрофою.
Чому Трамп небезпечний?
По-перше, він пропонує повторити Мюнхен — торгувати українською територією в обмін на «мир зараз».
По-друге, він мислить у логіці Ялти — де сильні домовляються між собою, не питаючи народів.
По-третє, він створює новий Будапешт — «гарантії без НАТО», паперові обіцянки без реального захисту.
Трамп не просто помиляється. Його політика об’єктивно грає на руку Кремлю. Вона деморалізує союзників, легітимізує агресію й відкриває шлях до нової війни.
Висновок: українська червона лінія
Україна має винести урок із Мюнхена, Ялти й Будапешта: жоден «компроміс» з агресором не приносить миру. Він лише відкладає війну й робить її ще більш кривавою.
Трамп може говорити про «багато землі», «гнучкість», «угоду для мене». Але для нас це означає лише одне: спробу продати нашу державу заради його політичних інтересів.
Нам слід пам’ятати: справжній мир не купується поступками. Справжній мир приходить тоді, коли агресор зазнає поразки. І саме цю стратегію ми маємо тримати, незалежно від того, хто у Вашингтоні намагається зіграти свою роль у чужому спектаклі.
