Я вже давно не маленька, щоб боятися відганяти від себе нитиків, слабких духом, депресивних... Бо й ви не раз помічали, що від того, з ким спілкуєшся, що почуєш, яку мотивацію чи приклад для наслідування отримаєш - так і пройде твій день.
Намагаюсь не підтримувати такі розмови, але довелось таки почути про чиюсь чергову шкаралупу, маленький "мірок", в якому людина жаліється не на себе. Не на те, що чогось не змогла, бо не дожала, не довчилася, не доклала потрібних зусиль - ні. Вона не має того, чого хотіла би мати, тому що їй "не дали".
Не дав Кравчук, і не дав Кучма. І Ющенко не дав, і Порошенко. Чекали від Зеленського, але "щось якесь розчарування", кажуть... Не дала природа, і обставини не дали. Найстрашніше, що такі почекуни не дають розправити крила своїм дітям.
Слухайте, їх у нас багато. Тих, кому "не дали" стати успішними, розумними, сміливими. Тих, хто завжди щось очікує - халяви, гречки, гуманітарки, доплати, пільг, манни небесної...
Тікайте від таких людей. Це "малєнькіє люди", як каже "малєнькая люда" Свєта Лобода (це вже відомий мем?), і такі лише зневірять вас у своїх силах, або відберуть у вас гарний настрій. Додадуть сумнівів, що у вас не вийде. Що щось залежить не від вас.
- краще сидіти в теплому офісі, щоб завжди копієчку платили...
- нащо тобі той ремонт? Переклеїла шпалери, то й досить тобі.
- ніщо від нас не залежить. "На все воля божа" ("улюблений" варіант)
- не скачи вище голови... Не лізь поперед батька в пекло... Тобі більше за всіх потрібно?.. Хто ти взагалі такий, ти людина маленька...
Знайомо?
Дивилися фільм з Монікою Белуччі "Малена"? Коли її прийняли хай не як свою, але хоча би перестали ненавидіти? Коли змарніла та подурнішала, коли очі перестали світитися та підборіддя опустила. Коли перестала виділятися серед інших. Коли стала такою ж сіренькою, як вони - всі, хто тицяв в неї пальцем та ненавидів.
- О, дивіться, вона постаріла. І вага зайва. І простенька якась... Пожаліємо...
Дуже прошу, не ставайте такими, як більшість. Ні внутрішньо, ні зовні - я про те, щоби ваші очі світилися мудрістю, а не жагою до халяви. Щоби ви не принижували себе чеканням на щось від влади, від лідерів, від більш успішних, від більш дієвих - бо насправді ніщо не заважає вам зробити це самим. Від того, ким ви самі змогли стати, залежить рівень людей, яких ви будете поважати. Якщо ви "маленька людина", від якої нічого не залежить - то таку ж маленьку людину оберете собою керувати.
Ми ж знаємо, що після поразки життя дає наступну можливість. Все життя живи - все життя починай знову і знову. Інколи цей процес можна сприймати не як кару небесну, чи невезучисть - а як виклик. Можеш чи не можеш.
Не ставайте такими, як "маленькі люди". Прошу, щоби ваше підборіддя не опускалося від самоприниження, а плечі розправлялися від самоповаги, спокійної і впевненої.
Свідомих людей і так мало.
