Він сказав, що готовий скористатися своїм правом і хоче врятувати життя свого солдата, здійснивши обмін.
Рятувати свого солдата - це не право, а обов'язок.
Надія Савченко можливо не стане видатним політиком, можливо вона не підкорить Нобелівку з літератури та ніколи не буде міністром оборони. Навряд чи її спокусять ордени та медалі, почесні звання чи прижиттєві пам'ятники. Ще не існує пам'ятників, які здатні перевершити її життя. Вона - всього лиш солдат на полі бою. Але такий солдат вартує генерала. Тому, що свою битву вона вже виграла. Одна. У 140-мільйонної країни.
Легко пишатися мертвими героями. Але так вчиняють слабкі духом лідери. Сильні - пишаються живими. Тому що тільки живий герой продовжить випробовувати тебе мірилом свого подвигу. Це набагто важче, але справжній лідер нації, обмінявши "свого капрала Шаліта", отримує не одного живого солдата, а повагу і довіру мільйонів. А ціна Савченко - це цілий полк таких капралів.
Її смерть вигідна Україні. Це жахлива, жорстока і цинічна правда. Весь світ нарешті зрозуміє, що в особі Путіна має справу з абсолютним злом і не зможе його не покарати. Але в вашій волі зробити так, щоб Україні стало вигідним її життя.
Не користайтеся правом, а виконайте обов'язок.
