У 2014 р. військовою технікою був… автобус, взятий до армії по мобілізації, або наданий якоюсь облрадою. А ще технікою був подарований волонтерами джип, з бронежилетами навішаними на двері – сам бачив. А ще, технікою був такий самий джип, але посилений «бронею» звареною волонтерами з кутків та листової сталі. У 14-му я навіть брав участь у збиранні таких «броньовиків». Штатної техніки було мало, переважно ще радянського виробництва, вона ламалася і були постійні проблеми з запчастинами. Вже якось забулося, що колеса для БТР і двигуни для вантажівок тоді в частини привозили волонтери…
20 березня під Старокостянтиновим відбулося водночас кілька подій. Відбулися випробування закупленого для ЗСУ безпілотного літального комплексу «Bayraktar TB2» (виробництво – Туреччина). Ще – ЗСУ передали понад 420 одиниць бойової техніки – танки Т-64БВ, бронеавтомобілі «Козак», бронетранспортери БТР-3ДА, вантажівки МАЗ, вертольоти Мі-8МТ, винищувач МіГ-29МУ1, ЗРК «Оса» і багато іншого. Кількість техніки – вражала.
Передача техніки не даремно була обставлена так урочисто. Певною мірою ця подія – ілюстрація того як змінилися можливості держави за період президентства Петра Порошенка. Не знаю, чи реально було таку кількість техніки на одному полі у 2014 р. бодай зібрати? Зараз, це майже пересічна подія.
А похвалитися Україна має чим. Наприклад бронетанкової техніки (танків, БМП, БТР, БРДМ) у 2014 р. за оборонним замовлення було закуплено аж 21 одиниця. У 2018 р. – 101. Разом за 5 років – 252 од. Ще 1950 од. було відновлено. Схожа ситуація по літаках та вертольотах. У 2014 р. їх разом закуплено аж 8 од. У 2018 р. – 30 од. Разом за 5 р. – 94 од. Ще 125 літаків і 65 вертольотів були відновлені. Вічний головний біль армії – автотранспорт, на його нестачу скаржаться і військові, і волонтери, і… самі керівники армії. ЗСУ наразі потрібно 4000 самих лише вантажівок. У 2014 р. було закуплено автотехніки… 48 одиниць. У 2018 р. – 685 од. Разом за 5 років – 1764 од. і ще відновлено 1295 од. автомобільної техніки та 596 од. техніки паливно-мастильних матеріалів (заправників, наприклад). Про збудовані і відновлені об’єкти інфраструктури (1071 об’єкт) навіть незручно згадувати. Повернуті Збройним силам об’єкти, які були передані комерційним структурам за хитрими схемами в часи міністра оборони Анатолія Гриценка та інших, до цього переліку не входять.
Окрема позиція – безпілотні летальні апарати. Насмілюся нагадати, що у 2014 р. на озброєнні ЗСУ їх не було як явища. Армія їх швидко отримала – стараннями у першу чергу волонтерів. БПЛА виробляли волонтерська група «АрміяСОС», підприємства «ДеВіРо», «Атлон», тощо. Не складно зрозуміти, що у 2014 р. БПЛА у ЗСУ не закуповували взагалі. У 2018 р. ситуація стала ущент іншою, були закуплені 75 комплексів (всього за 5 років – 110), в т ч українського виробництва: «Лелека», «Фурія», «PD», тощо. 20 березня серед іншого, збройним силам були передані тактичні безпілотні летальні комплекси «Sparrow» виробництва одеської фірми «Spaitech».
І, звісно, турецькі «Bayraktar TB2» - повноцінний ударний безпілотник, здатний знаходитися в повітрі до 24 год, на висоті 6 км. Власне, з спостереження за випробуванням безпілотника «Bayraktar» почав свій візит президент Петро Порошенко. Ще до прильоту президента апарат був піднятий в повітря біля Старокостянтинова і направився до розташування цілі – під Житомир. На момент прибуття президента апарат знайшов ціль, «захопив» її, і відстежував з неба, чекаючи подальших команд. По команді з землі відбувся запуск ракети – ціль була вражена. Повернувся «Bayraktar» як раз коли була завершена церемонія передача бойової техніки в частини. Про успішне завершення випробувань президент Порошенко згадав у своїй промові.
Про церемонію передачі бойової техніки довго просторікувати не буду. Техніку передали. Президент пройшов уздовж рядів техніки, потиснув руки солдатам, поговорив з ними. Розповім краще про те, що вразило.
Перше – ще до початку церемонії перед ланками солдат вийшов сивий генерал і сказав: «Перед прибуттям керівництва я скомандую «Ставай». Зараз – усі на перекур». Бійці розійшлися. Смикнуло всередині. Згадав розповіді родичів про те як в часи незабутнього СРСР їх тримали на плацу безвилазно багато годин, аби зустріти… навіть не керівництво країни, а такого от генерала. Нічого не міняється, кажете?
Друге – вручення відзнак Героя України підполковникові Івану Віннику (30 брагада) і родичам героїчно загиблого старшого сержанта Андрія Конопльова (128-а бригада). Вразило, як маленький син старшого сержанта Конопльова гукнув «Слава Україні!». «Героям слава!» дружно відповіли військовики, трохи обалдівши.
Передаємо нову техніку. Виховуємо патріотів. Будуємо нову Україну.
