Терпіти не можу боргів. Всі ті два рази, коли доводилося оформляти кредит, згадуються як страшний сон і як вирвані роки. Перше, що роблю після оформлення картки у банку, це вручну зменшую або закриваю кредитний ліміт. Щоб не було зайвої спокуси позичити чужі, бо віддавати доведеться таки свої.
Допускаю, що це неправильно. Не раз чула про людей, які легко позичають, спокійно не платять за комуналку, кредитуються на весілля чи подорожі. І живуть при цьому чудесно, набагато краще за мене.
Може і так, але у житті, а не книжках чи газетах, я не зустрічала взятого у борг щастя. Проблеми бачила, кредиторів, які ломляться у двері, теж бачила. Сама кілька разів страждала від колекторів, які обдзвонюють потенційних «поручителів», бо якийсь дебіл напозичався і втік, лишивши рандомні номери телефонів. А от щоб людина прямо так розкошувала на позиченому – ні, такого не зустрічала.
Я досі вірю, що позичати без наміру повертати позичене підло. І що накидають свої борги на інших паразити, а нормальні чоловіки і жінки роблять все можливе, щоб такого не допустити.
І тим більше підло заганяти у боргову яму цілу країну. Днями читала, що сукупний борг кожного українця за державними запозиченнями сягає 60 тисяч гривень. Не буду заглиблюватися, не перераховувала, але допускаю, що цифри вже близькі до цього.
Вчора півдня заїжджали у Київ через окопи і траншеї «великого крадівництва». Величезного будівельного проекту, який країна не може собі дозволити. Це як оформити кухню у кредит за триста тисяч, маючи мінімальну зарплату у п’ять тисяч гривень.
Вчора ж слухали чергову порцію маніловщини від Зеленського про тисячі спортивних майданчиків і басейн у кожному селі. Читаючи указ про 20-тисячні зарплати медикам і попиваючи коктейлі у тіні мільярдного дерева. Як то кажуть, по вустах текло, але в рот не попало. (А чи коктейль то був? Бо є підозри).
А 5 млрд гривень на святкування Дня незалежності?
Величезні суми списуються на проекти, які ніколи не будуть завершені. На дорогі, які не будуть добудовані, на мости, які зависнуть у повітрі, на «стопчики з QR кодами». Я б сказала, що списуються з дитячою легкістю, бо тільки діти з такою легкістю розкидаються намальованими «грошима».
І от тут буде найбільша помилка, тому що нам протистоять і творять це безумство зовсім не діти, а дорослі, чіпкі, цинічні ділки, які добре знають, до чого це призведе і чим це закінчиться.
Я б повірила, що Зеленський не відає що творить, якби, наприклад, він особисто не отримав дохід від погашення облігацій внутрішнього державного займу у сумі 2.781 мільйони гривень. Подивіться, ці гроші відображені у його декларації.
Іще раз. Президент заробляє на боргах своєї країни. Він дає країні у борг, а потім за рік повертає собі цей борг із процентами. Ідеться про мільйони гривень, які – я впевнена – є тільки верхівкою айсберга.
Президент країни фінансово зацікавлений у тому, щоб країна брала у борг під максимально великі проценти. Тому що він персонально заробляє на цих процентах.
Але барига у нас Порошенко, не переплутайте.
