Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравця сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній свої війська.
Кожне військо очолював король, поряд обов’язково знаходився ферзь.
Білі та чорні війська мали свої фортеці з баштами.
В бойових рядах перебували кіннота, слони і солдати.
Почалася битва.
На дошці відбувалися зіткнення і підступні обходи. Хитрі задуми виявлялися вдалими чи невдалими, і обидва короля знову і знову вели в бій свої війська.
І ця битва нітрохи не відрізнялася від боїв, що вели земні королі.
У цих боях теж були зіткнення і обходи, засідки і спроби клином розділити ворожі війська.
І всі учасники цих битв покинули цей світ.
Все пропало невідомо куди: і думки, і справи мудрих стратегів, і подвиги хоробрих воїнів.
Коли закінчуються шахові бої, всі фігури одним махом скидаються в мішок, де пішаки лежать упереміж з королями.
У житті відбувається теж саме.
