Їду повз стадіон, де збираються місцеві підлітки. Згадую, що в їх віці ми всі хизувалися тим, ЯКІ ми. Тобто більшістю керували думки: "а як я виглядаю в очах однолітків"? Чи я крутий, чи я красивий, чи я модний та стильний, чи я зухваліший за інших?
Не пам'ятаю, в якому віці це закінчилося. Ось це, "який я". Далі повинно прийти "хто я", а потім, як наслідок - "які мої результати", "що я зробив". Бо не можна все життя вихвалятися обгорткою. Треба ж і наповненням.
Молодість закінчується. Краса минає. Здоров'я погіршується. Приходить час для дорослішання, для інших пріоритетів.
І тільки у дивних людей, з дивними уявленнями про сенс життя, досі є оце "який я". І "що у мене є". Чи я модний, чи я багатий, чи я відомий...
Як той вагон, що відстав від поїзду.
