Ну що ж, після іранського зізнання прийшов час підбити підсумки й порівняти результати попереднього аналізу і висловлених у попередні дні гіпотез із фактичною ситуацією.
1. Чи підтвердився факт, що наш цивільний лайнер збили іранці ракетою ППО російського виробництва? Безумовно.
2. Чи підтвердився факт проведення одразу ж після цього операції з інформаційного прикриття катастрофи, що сталася? Так, поза всяким сумнівом.
3. Чи брала українська влада (принаймні, певні її представники) участь у цій операції)? Ніякого сумніву. І приліт чартерного борту з Москви в Оман до Зеленського, що затримало на багато годин його повернення в Україну, очевидно, був частиною цієї операції.
4. Чи можна вважати, що цю спецоперацію проводили не іранські, а саме російські спецслужби? З максимальною вірогідністю - так.
5. Чи є причиною такої активності факт, що розрахунок батареї ППО міг бути російським? Така гіпотеза підтвердження не знайшла (принаймні, наразі). Виявилося інше: в автоматичному режимі за певних умов (при застосуванні РЕБ) ця система ПВО не розрізняючи цивільні цілі від військових просто збиває все, що рухається в небі. Таким чином, росіяни є не менш відповідальними за катастрофу що сталася, ніж іранці, їхнім позиціям на ринку озброєнь, зокрема, продажів систем ППО, завдано серйозного удару. Як на мене, суті питання ця подробиця (помилка російських інструкторів чи недосконалість російської військової електроніки) не міняє.
П.С. Оскільки мій попередній аналіз практично повністю підтвердився, дозволю собі ще одну невеличку спекуляцію: нас вдруге врятував збитий літак. У 2014 катастрофа зупинила заплановану військову інвазію в Україну. На цей раз вона виявила такий параліч державних інституцій і відкриту колаборацію з ворогом на найвищих рівнях влади, що це не може не обмежити коридор можливостей Зеленського в компромісах із Кремлем, котрі він вважає «пошуком миру», а ми - здачею українських національних інтересів.
Можливо, це було навіть початком зворотнього відліку зеленого етапу нашої історії.
