Новина тижневої давнини про "невикористані кошти" з бюджету і спрямування їх на (як несподівано!) ремонт доріг викликало зрозуміле обурення у людей.
У відповідь на це пазітівні блогіри, спльовуючи через губу, написали приблизно наступне:
- Ну тупиииииииє! (с). Та тільки тупі персони та порохоботи не розуміють, що це ж ЛОГІСТИКА! Це ж постачання на фронт! Це ж все для наших військових!
Ну я промовчу про лицемірство цих блогірів, які вперто роблять вигляд, що ніколи не знали, що на теренах України у всі часи на ремонті доріг "освоювалися" (обожнюю це слово, дуже змістовне по суті) неймовірні кошти, та напишу про інше.
Отже, хто не знає, у нас є декілька категорій доріг. Безпосередньо з держбюджету ремонтують лише дороги державного значення, тобто великі траси, типу Київ-Одеса. Карта доріг є в Інтернеті, можна подивитися.
А решта доріг ремонтується за рахунок місцевих бюджетів.
І отут ховається той самий диявол.
Кожен військовий знає, що переважна більшість пересувань здійснюється якраз дорогами місцевого значення. Тобто, тими шляхами, які іноді не ремонтувалися з часів молодого Горбачова.
Не вірите?
А як вам, наприклад, їхати 40 кілометрів 2,5 години? Що, так не буває? Та це якраз абсолютно звична картина.
Про що мова.
Якщо до вашого будинку підведена лінія Інтернету швидкістю 1 гігабіт, а ваш домашній роутер має швидкість 100 мегабіт, то швидкість буде 100 мегабіт.
Якщо траси державного значення в ідеальному стані, а решта доріг вбиті в хлам, то на логістику ремонт доріг вплине майже ніяк.
Я вже мовчу про те, що військова логістична техніка все одно їздить доволі повільно у порівнянні з цивільними легковиками.
Ні-ні, це, само собою, не означає, що не варто ремонтувати дороги державного значення. Варто, однозначно.
Але не треба лицемірити і приплітати сюди військову логістику.
