1. Поки не завершиться ця війна, ніяких виборів не буде. Це настільки очевидно, що безглуздо було б навіть намагатися це якось окремо довести. Отже, до завершення війни, хай чим і як вона завершиться, матимемо того ж президента, що зараз.
2. Тому риторичні питання президенту з метою його викриття і дискредитації зараз насправді не мають сенсу. Вони лише заганяють його в глухий кут (в глуху оборону) і не чинять на нього конструктивного тиску.
3. Конструктивні питання президенту повинні бути спрямовані не на його викриття ("хто такий Вова?"), а на спонукання його до руху в потрібному країні напрямі. А для цього питання мають заганяти президента не в глухий кут, а у вузький, але чітко окреслений коридор подальших корисних кроків.
4. Відповідно, рушієм цих питань має бути не гасло "Вова дискредитований, Вову геть" (бо таке країні зараз лише шкодить), а вже апробований українцями принцип "Працюй, курво!"
5. Тому з низки риторичних "питань президенту" від провідних правдорубів деяких видань не виявилося ані жодної користі, ані взагалі жодного ефекту. Хотіли шик, а вийшов пшик. Власне, як я одразу й передбачав. Ці питання ставили з єдиною метою: нагадати всім (і передусім донорам), хто в країні є найсправжнішими, найсміливішими правдорубами. Ну і ще, можливо, щоб трохи підіграти пану Федорову, але це лише гіпотеза.
6. До речі, саме з цієї причини питання зібрали настільки "професійно", що деякі з них майже буквально повторювали одне одного. Логіка очевидна: "Ух ти, яке сміливе питання! Я теж хочу його спитати! - Ні, я перший спитав! - Ну і що, я все одно те саме спитаю!"
Фу, пані та панове. Боюсь, що ці питання, якщо когось додатково й дискредитували, то якраз не президента.
