Вчора спостерігав дуже цікаву картину на погоджувальній раді.
Виступає Йуля та тремтячим голосом починає сварити владу за зобов’язання перед МВФ відкрити ринок землі в Україні. Аж кричить. Аж вени на лобі взуваються. Каже – ми маємо зупинити владу! Маємо зупинити дерибан землі. Продаж землі – це зло. Це дасть змогу великим агрохолдингам та владі легалізувати свої сотні тисяч гектарів. Ми з асоціацією фермерів категорично проти цього. Будемо робити референдум, щоб люди заявили про свою позицію.
І тут слово бере іронічний Ляшко, який так само голосно каже Йулі – а де ж були ваші очі, коли ви особисто в 2008 році, коли були прем’єр-міністром України, зареєстрували у Верховній раді законопроект щодо продажу землі. От відкриваю цей законопроект та читаю – землю в Україні мають право купляти громадяни України, особи без громадянства та громадяни й установи інших країн. «Юлія Володимирівна, в законопроекті, який і зараз є на сайті, який підписаний вами особисто, немає жодного слова про захист фермерів, про яких ви так активно сьогодні печетесь, але є слова про іноземних «бомжів» без громадянства та іноземних громадян. То де ж у вас совість? Ви, перш ніж сьогодні виступати, хоча б відкликали з Верховної ради ваш старий законопроект, а то вже соромно».
І от що ви думаєте? Йуля почервоніла та вибігла з зали? А ніфіга – навіть й бровою не поворухнула. «Я ніколи не виступала за продаж землі та в мою каденцію керування Урядом жодного метри землі не продали» ну і т.д.. А поки вона виступала, Ляшко мовчки тримав на витягнутій руці перед її очима текст її законопроекту.
І вже сьогодні Йуля в Раді з трибуни знову розповідала про фермерів та заборону на продаж землі. І, звичайно, ніхто не відкликав законопроект. А навіщо? Головне навзрид кричати – і люди схавають.
