Знаєте, що означає жити насправді розкішно? Це жити за своїми правилами. Так, як мені зручно і комфортно. Одягатися не по дрес-коду, а так, як мені подобається, працювати там, де ти надихаєшся, а не там, де треба. Відпочивати тоді, коли бажаєш, а не коли начальник дозволить. Прокидатися з тим, кого любишь, і ні з ким іншим.
Коштовності, брендові шмотки, бухло по захмарним цінам – це не розкіш, а понти, я зараз про інше говорю. Я про справжню розкіш бути самим собою.
Різниця між розкішшю та понтами приблизно така сама, як між любов'ю до себе і егоїзмом. Так, в мене можуть бути проблеми та негаразди, але я знаю як їх вирішити, та що з ними робити. Я – вільна людина, тому я можу дозволити собі жити розкішно.
Країни як люди, одні закомплексовані, дурні та понтовиті, як Московія чи Північна Корея, а інші просто живуть розкішно, так, як їм подобається, та ні на кого дуже не зважають, як Корея Південна, Словенія чи Ізраїль.
А знаєте що було характерно для України з 15-го до початку 19-го року? Ми привчалися жити розкішно, тобто так, як нам подобається, а не так, як того хотіли інші. Так, в нас ішла війна, але ми воювали з однією із найпотужніших армій світу, і успішно стримували її наступ. Так, в нас була не найкраща економіка, але вона постійно розвивалася. Ми диктували свої умови різним країнам світу, ми пишалися бути українцями. Ми були суб'єктом світової політики, а не лише об'єктом впливу інших держав.
Ми майже звикли жити розкішно. До цього нас привчив Порошенко. Бо ми були такою хунтой, від якої у Вови Пуйла плєш постійно зростала, а ботокс стікав до унітазу.
До речі, скандал з Трампом, і грядущій імпічмент оного, це, як не дивно, наслідки нашого розкішного життя у минулому, нашої суб‘єктности.
А потім сталося так, що сповнені понтів люмпен-зеленодранці привели до влади такого самого нікчему, як вони самі. В нього є понти і немає розуміння розкоші – так трапляється, коли улюбленою іграшкою в дитинстві була м'ясорубка, а домашніми пітомцями таргани.
І що ми маємо по факту. Замість того, щоби продовжувати розкішно диктувати московському сцарю свої умови, наш сцарьок заради селфачка з плішивою сволотою, здає українські землі та плює на могили українських солдат.
Людину понтовиту дуже легко взяти на «слабо» і це вже відчули мордорськи КДБісти, вони висувають все нові та нові умови ВАЗу - «шістці», ось вже вчора прес-секретар сцаря РФ Піськов, заявив, що передумовою зустрічі повинна бути підписана Україною капітуляція.
Якби нашим головнокомандувачем зараз був Петро Порошенко, який сам звик жити розкішно, та нас до цієї розкоші привчав, ми би тільки сміялися з подібних потуг недоімперії. Наразі ситуація дещо інша, тому потрібно нам з вами, українським громадянам, доводити скрізь, від фейсбука до вулиці, шістці те, що ми звикли розкішного життя, і іншого нам не треба. Справжня розкіш, вона ґрунтується на свободі вільних людей, і ми такі є, а він, якщо бажає робити селфі з Пуйлом, хай іде в Кремль та на грає там на роялі, як якийсь дурник, а не президент розкішної України.
