Стаття головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного і народного депутата, колишнього командувача ДШВ генерала Забродського не викликала серйозної уваги суспільства. А даремно. Два відомих українських військовики (один з яких нині командує Збройними силами у війні) направили кілька серйозних повідомлень суспільству, політичному керівництву України і іноземним партнерам.
То що нам сказали генерали?
По-перше, аби ми відкинули ілюзії. Війна триватиме і в 2023 р. також. Це саме собою, гарячий привіт «немотивованим айтішникам з тилу» і політичному керівництву країни. Чому? Бо вже у березні 2023 р. чимало солдат пригадають як за президента Порошенка мобілізованих звільняли зі служби через рік – рік і два місяці. І поставлять питання – скільки ще? При чому більше всіх галасуватимуть ті самі «сонечки», які зараз регулярно постять героїчні фото. Побачите. Знову таки частину солдат доведеться демобілізувати просто за станом здоров’я, до поранених додадуться ті, в кого відкриваються старі хвороби. Не забуваємо, весною поточного року в армію брали всіх підряд.
Знадобляться масовий дембель і мобілізація. Чи готова до них влада? А ті хто «воює, сплачуючи податки»?
По-друге, генерали повідомили що з військового погляду, треба не зупинятися на Причорномор’ї і Донбасі, а зразу ж брати й Крим. Бо Крим це природний плацдарм для вторгнення в південні області України і природний авіаносець. Тримати Москву краще біля Керчі ніж біля Чонгару. А це, у будь якому разі 2023 рік.
Звільнення Криму – це фільтрація населення, виявлення зрадників, перехідний період та інтеграція в Україну тощо. До всього цього влада готуватися мусить прямо зараз. Вона готується?
По-третє, генерали перелічили напрямки головних загроз з боку Москви. Головними назвали напрямки біля Херсону і Харкова – і цим пояснили чому активні дії ЗСУ відбуваються саме там. Крім того генерали нагадали, що зберігається загроза для Києва з території Білорусі. І тим знову таки нагадали політичному керівництву. З північним сусідом треба щось робити. Бо наразі для України територія Білорусі, це по суті територія Росії. З тою різницею, що в Росії бабовни все ж таки бувають. У Білорусі – ні.
По-четверте, генерали чітко поставили питання – а що після війни? Уявимо що Росія втратить Крим – вона переведе флот в Новоросійськ. Уявимо, що окупанти будуть викинуті з України – і що далі? У нас дуже популярна думка, що в разі поразки Росія захлинеться у внутрішніх чварах. А що як ні?
Що як вічна війна з Україною стане для Москви ідеєю-фікс, і ми повернемося в часи козацтва, коли Україні повсякчас загрожувала Орда, грабіжницькими набігами? Це означає, що ЗСУ мають стати чимось середнім між Запорізькою Січчю Сагайдачного і сердюками Мазепи. Високомотивованою і гарно забезпеченою армією, яка складатиметься з фахівців і з осіб закоханих у військову справу.
А така армія потребує значно потужнішої зброї. І про це генерали теж повідомили. Потрібна зброя здатна наносити удари в глибину ворожої території. Зі зрозумілої причини. Аби табори Орди знищувати ще на етапі збору війська для нападу на Україну. Таку зброю треба виробляти самим, канючити у Заходу вічно - не вийде. Крилаті і балістичні ракети мають стати обов’язковою статтею бюджету.
А це вже вкрай неприємне послання для діючої влади і правлячої партії. Ні, хлопчики, не вийде просто повернутися до Великого крадівництва і уходити тихенько в ліс пиляючи гроші Заходу на відновлення економіки, як уже мріють чимало слуг. Потрібна серйозна військова реформа. Потрібна організація масового виробництва ракет «Нептун», «Верба», «Грім» та розробка нової зброї. Україна вже не повернеться в стан «до війни», ті часи пішли назавжди.
Чи розуміє це керівництво країни? Таке питання ставити має суспільство.
