В народі кажуть: плануй дураче - Бог переіначе.
Хоча Клаузевіц вчив: якщо ви не маєте плану, ви програєте війну.
Українці чемпіони нинішнього світу з виживання, бо жили на межі цивілізацій.
Війна у Західній Європі така: будуйтеся, не переживайте. Є правила. Окупант прийде, максимум – переночує у вашій хаті. Ні, кам’яному будинку. Або у сусідів. Найбільший страх бюргера, щоб дочка ландксхнехтам не приглянулася.
Війна шляхетна і за правилами. По різному було, звичайно, але вже у 18 столітті воювали інтелігентно.
А в Україні ніхто не будував надовго: бо прийдуть татари, поляки, москвовити – і все спалять.
Будувати на роки – не мало сенсу.
Усе на сьогодні. Мазанку поставили – ну і добре.
На рік вперед планують: лише від урожаю до урожаю.
Але дітей у кожній хаті повно. Це не планування. Це так Бог дав.
Ми, українці – звикли, що планувати життя треба не надовго. Ось тут і зараз. А далі – як вийде.
Це наша перевага.
А тепер у світі все рухнуло.
Ніхто не знає, що буде завтра.
Де буде нове 11 вересня? Коли прилетить новий КОВІД? А якщо якийся Усама в гаражі приготує маленьку атомну бомбу?
Світ потрапив у ситуацію, у якій ми жили віками.
Це усіх кособочить.
А українці завжди розмножалися в режимі «якось воно буде» .
І ковід – якось собі минеться.
І діти виростуть
І так нас стало з 3 млн. часів Рюрика – цілих 50 млн. станом на зараз.
Тут головне – щоб не розбіглися з цієї землі по інших світах, рятувати демографічну ситуацію іншим.
Залишайтеся на своїй землі.
