Одні хочуть, щоб тут була вільна демократична некорумпована країна, а якою мовою тут будуть говорити, яких героїв шанувати, про яку історію пам'ятати - какая разница, лишь бы нам было хорошо. Така собі покращена Росія без Путіна.
Інші - щоб тут була Україна для «справжніх» українців, патріотична, з мовою та історією, але без європейських цінностей, без справжньої демократії, без поваги до прав меншин. Така собі покращена Росія зі своїм Путіним - але українською мовою.
Парадокс ситуації в тому, що перемогти можуть тільки ті, хто хоче побудувати тут вільну демократичну Україну - так, україномовну, та патріотичну, але Україну для всіх, хто вважає себе українцями. І в якій будуть поважатися права кожного громадянина і кожної меншини. Яка буде не перекладом українською мовою «русского мира», а його європейською антитезою.
Так, ці люди в нашій країні в меншості. Так, їм все частіше доводиться стикатися з архаїзмом і печерним мисленням багатьох українських патріотів і нігілізмом і байдужістю до українського з боку багатьох прихильників змін.
Але тільки наше уявлення про Україну є конкурентоспроможним, тільки така Україна може відбутися і вижити.
Будь-які інші уявлення в будь-якому випадку рано чи пізно приведуть нас назад до Москви.
