Спочатку варіант мовного закону, ухвалений у першому читанні, викликав у мене роздратування. Бо занадто вже жорсткий, занадто нетолерантний.
Та й ще перед виборами. І він однозначно не додасть голосів патріотичним силам на сході України. А скорше додасть медведчуківцям.
І краще було б "варити жабу повільно"...
Але потім подумав: що знаю я - політичний українець про те, як це - в СРСР відчувати себе людиною другого сорту, як це - віками жити без мови?
І, можливо,українці, а надто їх еліта, мають рацію в тому, що не хочуть і вже не можуть "варити повільно" і стрімголов кидаються у шабельну атаку.
Бо так вони чинили завжди - коли, або пан, або пропав. І були часи, коли пропадали. А бувало- що панували.
Так чи інакше вікно можливостей для ухвалення цього закону закривається разом з каденцією нинішнього парламенту. Бо ж маятник передбачувано хитнеться в інший бік, і невідомо - на скільки років.
Можливий відкат, і мабуть важливо з яких позицій доведеться "відкочуватися". Бо від цього залежить, як далеко українців відкине.
Тож мабуть праві ті, хто не пішов на компроміси. Найближчі вибори підкажуть, чого коштуватиме ця непоступливість...
