Ніколи не чув, щоб мер Харкова казав: ми - українці. Завжди лише "мы - харьковчане". І завжди російською. Ніби для нього української не існує взагалі.
Ось і зараз він заявив, що, незважаючи на порушення закону і штрафи, продовжить як чиновник порушувати закон і вести офіційні комунікації російською.
Мені немає діла до того, хто якою мовою розмовляє в побуті. Я й сам часто переходжу на російську в побуті. Але публічно ніколи, крім окремих випадків, не використовую російську. Я прийняв рішення всі соцмережі вести українською. Бо це про безпеку. Це не про примхи. А про моє бажання вберегти тих, хто навколо мене, від "асвабадітєлєй".
Але саме такі чиновники, які досі не перейшли на українську, прирекають людей на "асвабажденіє". Бо російські окупанти йдуть туди, де, як вони вважають, живуть русскіє.
Якщо ви в публічних комунікаціях розмовляєте російською - ви кличете до себе російську армію. Усвідомте це, будь ласка.
Це вже не питання ідентичності. Не питання національне. Це питання виживання вас особисто. Питання виживання вас. Вашої дитини. Ваших друзів.
Бомби падатимуть на наші міста доти, доки наші чиновники порушують закони і створюють уявлення, ніби тут живуть русскіє. Доти, доки в Україні є хоча б натяк на русскіх.
Якби ми роками будували націю, росіянам не було б сенсу сюди йти. Не будьте як Тєрєхов. Якщо ви ще не перейшли на українську (хоча б в публічній комунікації) - треба починати. Будь ласка. Це легко. Це питання виживання не тільки вас, зрозумійте це. В майбутньому це збереже сотні тисяч життів.
Українська мова. Свобода як національна ідея. І потужна армія. Дуже багато української мови. Дуже багато свободи. І дуже потужна армія.
Це важливо.
