Час для цього тексту все ж настав, бо за останні 2-3 тижні (або місяці) я реально підвтомився від нездорового двіжу, який вирує щодо виборів. Постійно кличуть на якісь зустрічі, питають що думаю, розповідають про грандіозні проєкти. Тому час розповісти про деякі процеси і деяких героїв цього двіжу.
Моя думка: ні у які “вибори весною” я не вірю. І вважаю весь дискурс з “вибори ось-ось” вкрай шкідливим. Тому що він формує хибні очікування у суспільстві і замість концентруватися на війні і покращені позицій для перемовин, які колись може будуть, громадян розкачують “перемовинами завтра і виборами післязавтра”.
І навіть якщо уявити, що “завтра” починаються перемовини (що навряд) підуть місяці щоб все врегулювати. Тут жовтень 2025 було б оптимістично. І то навряд. Але люди до виборів справді готуються. Навіть якщо це здається дичиною і є дичиною.
Відразу скажу про популярні міфи.
Ні, про Залужного всі чутки - чутки. Хоча в регіонах вже є політичні “разваділи” які представляються “від Залужного”. Але жоден з ним не може підтвердити що хоча б знайомий з ексголовкомом. Не кажучи вже про санкцію на агітацію і вербування.
Ні, ані влада, ані ЄС (партія) до виборів наразі не готуються. Навіть на фоні спроб звинуватити один одного, влада і поточна найбільша опозиція не стартують передчасно. Вони атакують медійно один одного, продовжують політичний процес, формують якісь конструкції. Але виборчий процес - це про інше. І там цього немає.
Але тим не менш. В регіонах активно бігають реальні емісари від Ю. Тимошенко, Авакова (але я не розумію нащо йому це зараз), великих і успішних мерів. Намагаються вербувати людей (але без грошових зобовʼязань, ггг), брати гроші за франшизи, тестують політичні концепції і оце все.
Юлія Володимирівна і її люди дуже активно намагаються реанімувати “мережу” і розвести людей на гроші. І так, це саме вона вкинула The Economist про скорі вибори. І, до речі, саме її емісари часто кажуть, що вони представляють Залужного. Вибачте, я не можу тут не проволати. Але пані, скоріше за все, просто хоче їсти.
З активізацією мерів все більш-менш зрозуміло. Оточення Кличка розриваються між мрією зробити шефа президентом і необхідністю політично і юридично захистити контроль над Києвом. Інші мери хочуть або уберегти себе від вʼязниці, або відплатити центральній владі за тиск і зневагу. Десь справедливо, десь ні.
Є і “бізнес”, який хоче це все фінансувати.
Колишні підрядники “регіональних забудов”. Наприклад, “дорожник” і тендерний троль Араїк Амирханян, який за двох президентів то палив техніку конкурентів, то намагався захопити тоді ще Укравтодор.
Поточні підрядники тих саме міст і уряду. Найбільш активний тут пан Максим Шкіль і люди, які від нього бігають по регіонам. Київ нарізав Шкілю підрядів на 14,5 млрд на добудову багастраждального метро на Виноградар. Те саме і по іншим меріям. Тільки обсяги менші. Люди Шкіля активно обіцяють обміняти підряди на підтримку у фінансуванні партійних проєктів і виборів. Схема надійна, перевірена, працююча.
Зі своїми політичними обіцянками бігає практично весь склад санкційного списку контрабандистів-2021. На днях вони майже всі з-під санкцій вийшли шляхом їх непродовження, бо РАПТОВО виявилось що контрабанду санкціями не перемогти. Сеяр Куршутов чи Денис Аміньов не дадуть збрехати.
Переважно тему “виборів”, загалом, біжать або бізнеси “на бюджеті”, або напів кримінальні.
Але я б радив всім, хто зараз займається цією маячнею з “марафоном виборів”, медійною і організаційною активністю трохи заспокоїтись. Бо - по-перше - ви реально розхитуєте суспільство і державу, яким і так важко. А - по-друге - про всі ваші нездорові рухи дуже добре відомо.
Якщо про них не дуже багато пишуть - це тільки тому, що роздмухувати внутрішній срач вкрай не корисно. Але ж ви несетесь. Ще невідомо коли і чим закінчиться війна, якими будуть вибори, а процес іде і хня несеться. А терпіння ж рано чи пізно закінчується. Тому, мабуть, буде ще про це. Бо ви вже конкретно заїбали.
