Зразу скажу, що я прихильник легалізації короткостволу з жорсткою регуляцією всіх процесів, щорічними психіатричними та наркологичними перевірками і обов'язковим навчанням до отримання дозволу. Але простих рішень тут немає.
Насправді це надзвичайно гостра тема для України. За 30 років — кілька тисяч публікацій у стилі «з крайності в крайність»: від «заборонити все абсолютно, включно з кухонними ножами» до «дозволити все абсолютно, включно з багатоствольними авіаційними гарматами». Як правило, спроби написати законопроект чи навіть Закон про зброю в Україні незмінно закінчувалися ярісним шипінням з боку МВС, де у місцевого бомонду тільки від самої думки про вільне володіння населенням зброєю ставало зовсім зле. Одразу уявлялися п’яні бомжі з Калашами на вулицях та бабця з Наганом, яка завалила касирку за 10 копійок. І, правду кажучи, ці побоювання МВС інколи не позбавлені підстав. Давайте розберемося детальніше.
Ми постійно чуємо одну й ту ж аргументацію: у нас у зброярських магазинах є гладкоствольна й нарізна зброя, дробовики й автомати, дайте нам пістолети — і нічого суттєво не зміниться. Але це зовсім не так. Уся зброя, яку ми бачимо в магазинах, — вона мисливська. Її не можна використовувати для самооборони. Для захисту дому й сім’ї закон дозволяє газові пістолети, травматичну зброю («для відстрілу гумових куль») та спецзасоби, але не мисливську зброю.
Спроби використання мисливської зброї для самооборони незмінно закінчуються реальними кримінальними справами за ст.118 та ст.124 КК (ст.118 — умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, ст.124 — умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні оборони), за якими суди дуже часто дають реальні тюремні строки. Наприклад — Черкаська область (2017 рік): чоловік застосував мисливську рушницю проти двох нападників, що вдерлися до нього у двір. Один із них загинув. Слідство тоді кваліфікувало дії за ст.118 КК. Суд призначив 5 років позбавлення волі.
Навіть якщо ви на 1000% праві й завалили озброєних до зубів бандитів прямо у власному домі під час спроби вбити вас і вашу сім’ю — ви все одно отримаєте кримінальну справу й казкову нервотрьопку з поліцією та судами, витрачаючи при цьому чималі суми в доларах (не забуваймо, де ми живемо). У найкращому випадку ви отримаєте умовний строк і у вас заберуть зброю, а якщо зовсім не пощастить — заїдете на нари надовго або навіть назавжди. Для тих, хто хоче почитати докладно й нудно — ось практика Верховного Суду (№342/538/14-к та №5-34кс14), де детально розібрані випадки самооборони й перевищення її меж із реальними наслідками кримінальних справ.
Тому якщо йдеться про дозвіл вогнепальної зброї саме для самооборони — перш за все треба змінювати законодавство, пов’язане з цією самообороною. І тут випливає головне питання всієї теми зі зброєю — на що саме його міняти? Придумувати з нуля самим чи взяти готове? Часто махають ластами у бік США, Канади, Швейцарії та інших «високих матерій». Але якщо копнути глибше й без патріотичних лозунгів, то вилізають нюанси, від яких волосся стає дибки. Бо немає ідеальної моделі, а значить варто робити компіляцію з врахуванням власних нюансів.
Для розгляду візьмемо США. Право на зброю закріплене у Другій поправці Конституції. Мінімальний вік: 18 років для гвинтівок і дробовиків, 21 рік для пістолетів. Обмеження залежать від штату, але загалом купівля й зберігання зброї максимально вільні. На руках у населення понад 400 мільйонів одиниць зброї — це більше, ніж кількість жителів країни.
При цьому лише за початок 2026 року, січень–квітень, від вогнепальної зброї: загинуло 3 802 людини; поранено 6 558; масові стрілянини — 118 випадків; масові вбивства — 7 випадків; діти (0–11 років): 66 загиблих, 125 поранених (!!!!); підлітки (12–17 років): 247 загиблих, 708 поранених. Це більше схоже на зведення з зони бойових дій, а мова як раз про події в мирний час.
За діями поліції показники теж шокують. Наприклад, у 2024 році американські поліцейські застрелили 1 365 цивільних осіб — у середньому це 3,7 людини на день, або одна смерть кожні 6,5 годин. З 1980 року поліція застрелила понад 32 000 людей. Близько 5% усіх смертей від вогнепальної зброї у США припадають на дії поліції. 89% цих смертей пов’язані саме з вогнепалом.
До речі, у нас навпаки поліцейські бояться використовувати зброю через те, що їх можуть звинуватити у вбивстві. Є відома у поліції історія Ярослава Болюха. Тоді інцидент стався у 2016 році, коли він служив у патрульній поліції. Тоді було отримангиповідомлення про нападника із заточенийм предметом, який втік з Хмельницького обласного психдиспансера, травмувавши працівницю медзакладу. Так от він, гуляючи містом, нападав на перехожих з тою заточкою. За словами Болюха, під час затримання чоловік із заточкою продовжував рухатися в бік поліцейських і не реагував на команди зупинитися. Був попереджувальний постріл. Нападник не реагував. Тоді кількома пострілами, у нижню частину тіла нападника, його вдалося зупинити. Згодом він помер у кареті швидкої допомоги. Справа по поліцейському триває 10 років. Це добре пояснює чому інші поліцейські бояться використовувати зброю проти злочинців.
Але повериаємося до США. Також у 2024 році загинуло 52 офіцери поліції від вогнепальної зброї (зростання на 13% порівняно з 2023 роком), і 457 осіб було поранено. Саме це є найчастішою причиною загибелі поліцейських. Тобто щотижня у США вбивали одного офіцера поліції, а щодня — півтора отримували поранення.
При цьому, якість підготовки офіцерів поліції у США вважається однією з найкомплексніших і найжорсткіших у світі. Вона поєднує фізичну витривалість, правові знання, психологічну стійкість і вміння діяти в умовах збройного опору. Саме ця підготовка дозволяє поліції працювати у країні, де населення має вільний доступ до зброї. І при всьому цьому — такі жертви щороку.
Для порівняння — в Україні до війни щороку гинуло приблизно 35–45 співробітників поліції, і причини можна умовно розділити на дві основні категорії: ДТП — близько 25–30 випадків (бо машину треба вміти водити) і перестрілки та озброєні напади — близько 5–7 випадків.
Якщо врахувати різницю у чисельності населення США та України — у американського поліцейського шанс загинути від вогнепалу у 4–5 разів вищий, ніж у українського.
В США вже понад 120 років намагаються заборонити вільний обіг зброї, але повного заборони так і не було — Конституція (Друга поправка) гарантує право громадян на володіння зброєю. Найжорсткіші заходи стосувалися так званих «штурмових гвинтівок» та автоматичної зброї.
Приклади кампаній із заборон:
National Firearms Act (1934) — перше серйозне обмеження: введено податок і сувору реєстрацію на кулемети, короткоствольні гвинтівки та глушники. Це фактично зробило їх недоступними для звичайних громадян.
Gun Control Act (1968) — заборонили продаж зброї окремим категоріям громадян (наприклад, засудженим злочинцям), ввели ліцензування торговців.
Federal Assault Weapons Ban (1994–2004) — найвідоміша спроба: заборона на виробництво й продаж «штурмової зброї» (AR‑15 та подібні напівавтомати) і магазинів великої ємності. Закон діяв 10 років, але у 2004 році закінчився й не був продовжений.
Assault Weapons Ban of 2013 — після трагедії у школі «Сенді-Хук» (20‑річний Адам Ланца вбив 26 людей — 20 дітей в віці 6-7 років та 6 дорослих співробітників школи, а перед цим застрелив власну матір), Конгрес розглядав нову заборону на штурмову зброю, але законопроект не пройшов голосування.
Як бачите, США як приклад для вільного обігу зброї, м’яко кажучи, не найкращий. Латинську Америку (Гватемала, Гондурас…), де закони дозволяють громадянам вільно купувати зброю для самооборони, теж не варто брати за взірець для України, адже там при надзвичайно високому рівні злочинності життя більше нагадує ковбоїв і Дикий Захід — банди, мафія та перестрілки з десятками тисяч загиблих.
Спробуємо взяти для розгляду благополучну Швейцарію. Швейцарія — одна з найбільш озброєних країн Європи, але при цьому вважається безпечною. Тут зброя тісно пов’язана з традицією народного ополчення та культурою спортивної стрільби, а закони залишаються одними з найліберальніших у світі.
Кожен чоловік проходить обов’язкову військову підготовку (Rekrutenschule) приблизно у 20 років. Після служби гвинтівка (SIG 550 або інша на вибір) зберігається вдома у резервіста. Діє Федеральний закон про зброю (Waffengesetz, 1997) — ліцензія на володіння не потрібна, але для купівлі більшості видів зброї необхідний «дозвіл на придбання».
Гвинтівки з поздовжньо-ковзним затвором можна купити без дозволу — лише після перевірки біографії. Напівавтоматична зброя доступна за наявності дозволу, причиною купівлі може бути спортивна стрільба, полювання або колекціонування. Повністю автоматична зброя, глушники та лазерні цілевказівники потребують спеціальних дозволів кантональних органів, але їх можна купити. Закон це дозволяє.
З пістолетами ситуація цікава: вони доступні громадянам, але суворо регулюються. Для купівлі пістолета потрібен дозвіл на придбання зброї (Waffenerwerbsschein). Умови отримання: вік від 18 років; відсутність судимостей і психіатричних діагнозів; повна перевірка біографії та надійності. Дозвіл діє 6 місяців і дозволяє купити до трьох одиниць зброї. Приховане носіння можливе лише за наявності спеціального дозволу (Waffentragschein). Такі дозволи видаються вкрай рідко — потрібно довести постійну загрозу життю (наприклад, робота у сфері охорони цінностей). Більшість громадян можуть зберігати пістолет вдома або використовувати його у стрілецькому клубі, але не носити на вулиці.
Самооборона з пістолетом (або будь-якою стрілецькою зброєю) юридично можлива, але суди ретельно перевіряють співмірність застосування і при найменшій невідповідності можуть відправити надовго за ґрати. В Україні завалити бандита з мисливською зброї та відмазатися після цього значно легше, хоча і тут є нюанси. ))) Ось такий дисонанс із пердимоноклем.
Але є одне «але». Попри високу щільність зброї (Швейцарія входить у топ‑5 країн світу за кількістю стволів на душу населення), масові розстріли практично відсутні. Основні причини: сувора культура відповідальності; обов’язкова підготовка і контроль; сильні соціальні інститути та низький рівень злочинності. Що саме з переліченого є в Україні? Швидше за все правильна відповідь — нічого.
Про «сувору культуру відповідальності» в умовах України будьмо чесні самі з собою — хто у нас суворо дотримується правил дорожнього руху, їде містом 50 км/год? Або ніколи нічого не «вирішує» — у бізнесі чи в звичайному житті? І всі довідки від нарколога, психіатра, і в дозвільній отримували чесно, своїм ходом, з навчанням та іншими процедурами? Я колись проходив перевірку для отримання дозволів і мене запитали навіщо це мені, якщо я можу зателефонувати і все вирішити. Саме запитання говорить пол те, що і відповідати не варто. Людина не розумію мої мотиви і мотивацію.
Але є питання і до тої зброї, на яку у нас можна отримати дозвіл. Чи той самий «мисливський» дробовик завжди стоїть у сейфі, під сигналізацією, як повинен, а не лежить біля ліжка чи на стільці? Тільки не треба казати, що часи зараз такі, що... Думаю, ви все зрозуміли про що мова. Мова саме про те, як кілька днів тому неврівноважений поплавлений шизоїд у Голосіївському районі вбив 6 і поранив 15 людей, і як саме при такій історії свого життя (а в поле зору поліції він попадав, і не раз), він зміг отримати нарізну зброю та довідки, що з його психикою все ок? Чому його не зупинив психіатр, дозвільна, дільничний зрештою? Тим більше всі ознаки ненормальності у нього були ще задовго до того, як він почав убивати.
Про психологічну підготовку поліції — взагалі окрема пісня. У тих же США шизоїд був би застрелений на 5‑й секунді «спілкування» з поліцією. Як саме «там» це відбувається можна побачити на безлічі відеороликів у мережі. До речі, якщо б у нас поліція його застрелила, то ой не факт, що сама б не потрапила під розслідування — усе це прямі наслідки нашого прекрасного законодавства. Я про це вище писав. Тому, при формуванні дозвільної системи варто враховувати місцеві нюанси.
Але, щоб не закінчувати цю частину на мінорі, скажу, що для нас є непогані варіанти того, як запроваджено та реалізовано право на короткоствол у Чехії та Молдові, де громадяни отримали таке право і де це лише позитивно вплинуло на загальну ситуацію. Про це згодом.
