"Про живучість корабля" - Віктор Бобиренко

"Про живучість корабля" - Віктор Бобиренко

Служив я колись сигнальником на ДКБФ - дважди красназнамьоннам балтійскам флотє.

Колсь вйшло так, що у складі АСГ - аварійно спасатєльной групи - був на кораблі, де була пожежа.

Бачив, як у марєманав волосся дибки стоїть, коли вони бачать, як краска пузирями скипає на переборці. А за нею снарядний погреб на 600 снарядів.

Так от, на РКр "Москва" там за штатним розписом 507 людей має бути. Але ніколи на коробці не буває повного штатного розпису.

У мій час коробка заповнювалася штатом на 70-80%.

Як зараз - хтозна.

Але ж корабль флагман. А значить там були представнки штабу флоту.

Це ж якийся контр-адмірал мінімум. Плюс свита, дєньщікі, маклаки, вєставиє.

Тут же ж баєвой паход. А значить вислуга год за два, боєвиє премії.

А ардєна?

Тобто, якщо штат і не повнй, то добавили штабнх дуріків.

І значииться, що мінімум 500 особєй на борту все ж було.

Сігнальників і всіх, хто був на верхніх палубах (боцкоманда наприклад) - здуло к хєрам ударною хвилею.

У нас коли крилатою ракетою стріляли, так лєєра зносило. Що ж там від людей буде?

Однозначно загинули всі трюмні в БЧ-5 (БЧ - це бойова частина, 5 - це значить машиністи і трюмачі) ну і мабуть частина з машинного відділення.

Але все залежть від того, куди попало і де здетонував погріб з боєприпасами.

От якраз боєві пости крилатих ракет могли і вижити - вони в надстройках.  

Тобто теоретично вижили ті, хто був не в трюмах, але і не на верхніх палубах.

Ну і хто перший добрався до спасатєльних плотіков.

Ми з часом дізнаємося, як йшла боротьба за живучість на крейсері Москва. Мені професійно цікаво.

Як же їх шарахнуло так, що вижило лише 54 особи?

Під час ІІ світової на Тихому океані бувало що не виживав ніхто, а бувало, що 90% екіпажу.

Взагалі доля моряків пєчальна на всіх флотах.

Але ж до нас їх ніхто не звав і мені рускіх морячков не жалко.

Тим більше вони не врахували, що була саме 110 річниця трагедії Титаніка.

А Нептун жарти любить.