Наріжним каменем збереження нашої державності є наша можливість протистояти агресії з боку «північного сусіда». У зв'язку з цим є дві складові, на яких ця можливість тримається. Перша - це наша армія, наші хлопці, які стоять на фронті. Друга - це санкції і тиск Заходу на карліка, який загрався імператора всія ніхуя - Вольдемара Кабаєва.
Мінські домовленості в кілька разів знизили інтенсивність ведення артилерійського вогню. У той час як ДРГ, снайпера і «блукаючі танки» з БМП постійно завдають втрати нашим бійцям. Саме тому в цьому році велика увага буде приділена антіснайперськім комплексам і підготовці снайперів в ЗСУ. Причому цими комплексами і навченими снайперами будуть комплектувати мехбригади, які зараз стоять на передку і безпосередньо стикаються з ворогом кожен день, на відміну від спецури, яка всім цим вже давно володіє, але вона працює вибірково і не кожен день.
При такому розкладі в умовах окопної війни і близькості позицій противника діряві і туристи з мельдонії будуть закінчуватися набагато швидше. У той самий час кількість жертв від снайперських пострілів з нашого боку зменшиться в рази.
Тепер, що стосується зовнішнього фактору - тобто санкцій і підтримки Заходу. Як би сильно нам не намагалися впарювати про те, що: «Захід втомився від України», ми бачимо, як Захід продовжує вже запроваджені санкції та готує нові. І, виявляється, тут вже справа не тільки в Україні, а справа в тому, що Кабаєв замахнуся на святе – на владу західних лідерів, на фундаментальні засади західної демократії своїм втручанням в їхні вибори. США, Великобританія, Австрія, Німеччина, Франція, Нидерланди – всі вони стали жертвами російського втручання. І для них це був шок. Вони не були до цього готові. Вони розуміють, що з другої спроби в Кабаєва будуть ще кращі результати і з цим треба боротися.
Знаєте, звідки я про це дізнався? Зі ЗМІ? З прес-конференції Порошенка? А от хрєн там – виявляється нашим журналістам на ці проблеми просто плювати! Всі ці питання задали Президенту під час зустрічі блогери.
А ще вони спитали про законопроект, який має на меті скасування третьої групи оподаткування.
А ще спитали про нові гуртожитки для військових та грошово-матеріальне забезпечення армії.
А ще спитали про миротворців.
А ще спитали про частоти для Армія ФМ.
А ще спитали про те, що планує робити Президент для підтримки середнього класу в Україні.
А ще спитали про запровадження в Україні PayPal.
А ще спитали про реформу суду.
А ще спитали про покидька Крисіна.
А ще спитали про розгін наметів під Радою, про Соболєва, Семенченка та Саакашвілі.
А ще дорікнули Главі Держави за недолугу інформаційну політику його команди.
А ще дісталося від блогерів Мінстецю.
А знаєте з чого почалася зустріч? З того, що Roman Donik, який сидів напроти Президента, очі в очі сказав йому: «Я переконаний, що Ваше оточення тримає Вас в інформаційній «теплій ванні» та переконує, що все в країні дуже добре. Але це не так. І ми тут будемо казати Вам неприємні речі і ставити Вам неприємні питання. Тому будьте готові до жорсткої розмови».
Охренітєльний початок діалогу в колі порохоботів. Чи не так?
Президент заперечив, що він не обмежуються лише тією інформацію, яку доводить до нього його оточення. А також наголосив на тому, що блогери мають право питати про будь-що, без обмежень. Єдине прохання, яке озвучив Президент, щоб говорячи про проблемі питання кожен з блогерів пропонував своє бачення, як це питання потрібно вирішувати.
І питання посипалися. І Президент відповідав. Про все. Про переговори з Заходом. Про відносини з МВФ. Про перші місяці війни за його президентства. Про майбутні законопроекти. Про те, що виторговують в нього власники телеканалів, що постійно сіють зраду. Про те, що ніколи він не піде з ними домовлятися заради хороших сюжетів на їхніх телеканалах. Про те, що вже зроблено і про те, що зробити не вдалося. Він говорив емоційно. Він жартував про «зрадофілів» та «порохоботів». Він жартував про «Вальцмана». Врешті, він більш ніж в два рази більше приділив часу розмові з блогерами, аніж планував.
Ось такою була зустріч з порохоботами. Без краваток. Без бухла та накритих столів. Без тортів «Рошен». Але без обмежень на теми для обговорення. Блогери питали про те, що їм болить. В них різне ставлення до Порошенка. Але вони єдині в одному – вони вболівають за Україну і їм не пофігу на ті процеси, які відбуваються в ній.
А ваш покірний слуга мав нагоду особисто познайомитись з офігєнними людьми, яких раніше я тільки читав і це для мене велика честь!
