Україні бракує грошей, кажете? Саме тому уряд збільшує податки, кажете? А звідки гроші візьмуться? Спершу український бізнес годинами сидить без світла і має витрачатися на генератори і пальне. А потім його приходять пресувати "правоохоронці".
Кричущий випадок стався із засновником торгівельно-виробничої групи "Текстиль-Контакт". На землю, що перебувала в нього в оренді полестився колишній депутат Київради Сергій Котвицький (УДАР-Солідарність, намагався обратися до ВР через УКРОП, але провалився).
І от відтоді бізнес пана Соколовського почала активно пресувати Голосіївська прокуратура м. Київ.
В хід пішло все. Обшуки помешкань, обшуки бізнес-об'єктів (включаючи офіси орендарів), пред'явлення підозр бізнес-партнерам і непідйомні суми застав. І звісно на кожному етапі з'являвся колишній депутат, і пропонував "парєшать". Деталі можете прочитати в дописі самого Олександра Соколовського.
Що в цій історії мене вразило найбільше? Найбільше мене вразило те, наскільки прокуратура остаточно охреніла. Вони не на пересічного бізнесмена наїхали. Вони наїхали на медійну персону. Олександр Соколовський - президент Всеукраїнського об'єднання работодавців легкої промисловості та відомий блогер.
Взагалі, за що я поважаю Соколовського, так це за те що незважаючи ні на що, він продовжує розвивати в Україні вітчизняне виробництво. У той час коли чимало вітчизняних бізнесменів виводять бізнеси в Польщу і Румунію, Соколовський вперто інвестує у виробництво в Україні. На 12 його фабриках працює 1500 працівників, за 2023 р. його бізнес сплатив 442 мільйони грн податків і отримав нагороду від галузевого комітету Верховної Ради як лідер зі сплати податків.
Я вже міркую - чи не тому наїхали на Соколовського? Мовляв, раз податки платить - значить гроші має?
Так от. Панове-прокурори мали б розуміти, що таку людину просто розвести на гроші не вийде. Що буде крик. Що від крику гірше стане їм самим. Проте. Панове прокурори, або взагалі розумово деградували і геть не поцікавилися з ким вони справу мають. Або - їм відверто пофіг на всі можливі ризики, бо вони цілковито переконані у своїй безкарності.
І от це - найгірше. Бо якщо прокурори вирішили що їм самим закони не писані і що відповідати їм не доведеться ніколи і ніяк, це означає що всі інші їхні жертви, незалежно від міри круті, від них просто відкупилися. А хто не відкупився - тих вони зламали. Знову таки, без жодних наслідків для себе.
На жаль, є серйозні підстави припускати, що прокурори як раз таки охреніли і пустилися берега.
Факт перший. Прокурор офісу генпрокурора Артем Бояренко розмістив колонку у західному ЗМІ, про те що ЗСУ фінансується коштом ігроманів, бо мовляв гральний бізнес сплачує мільярдні податки, а з них фінансують армію. Висновок - гральний бізнес чіпати не можна, бо тоді, мовляв, Україна програє війну. Лобізм інтересів грального бізнесу - очевидний. Тези статті Бояренка уже захоплено розносить російська пропаганда.
Як ви думаєете, господіну Бояренку спало на думку що його стаття завдає шкоди Україні? Чи йому банально, пофіг?
Ще факти. Голова правління громадської спілки "Маніфест 42" Сергій Позняк повідомив, що 74% кримінальних справ проти бізнесу в Україні порушуються правоохоронцями без подальшої передачі до суду з обвинувальним актом. Тобто справу відкривають, аби жертву розвести на гроші. Тощо.
І знаєте в чому проблема? Якщо прокурори аж так упевнені в своїй безкарності, значить вони мають височайше схвалення колоти бізнес на гроші з самого верху. З рівня генпрокурора, або й вище - рівня Татарова. А це вже сильно нагадує часи Януковича, коли бізнесменам відверто заявляли: "Твої - 10%. Менеджируй". В сенсі, що 90% підуть "правильним пацанам".
Грошей, кажете, нема? Податки? Американці грошей не дають? А звідки гроші візьмуться, коли бізнес примушують праціювати у ТАКИХ умовах?
