"Я міг би зупинити війни лише телефонним дзвінком!" - каже один популіст.
"Робота з Трампом, в разі його переобрання... буде важкою роботою, але ми працьовиті..." - каже другий популіст.
Найбільше, чого я для себе боюся - це факту, що я живу в якомусь своєму "міркє", в якому все бачу в рожевих тонах. Але споглядаючи на цих двох, мої страхи щодо себе вже не здаються мені такими лякаючими, бо ж є і ось такі приклади. Коли одні популісти цей "мірок" собі створюють, а другі зі свого "мірка" й не виходили ніколи.
"За президента Трампа Росія нічого не забрала", - каже Трамп, забуваючи, що в цей же час президентом України був НЕ Зеленський. Бо треба ж всі пазли враховувати. Вона, росія, дочекалася Зеленського, підготувавшись, і пішла у відчинені ворота.
Трамп каже, що вивід військ з Афганістану став найгіршим приниженням для Америки? Тобто спонукання України до капітуляції, що означатиме другу російсько-українську війну, як це було з Ічкерією - не буде приниженням для Америки? Бо про яке лідерство в світі можна буде казати, коли переможе зло?
Прості рішення заходять "на ура" до саме простих людей. Лідер, який спирається на простих людей - складних людей боїться. Він боїться ними себе оточувати. Йому вигідно, щоб навколо були тупі й ще тупіші, бо завдяки ним від підіймається на бажану посаду. А це багато чого говорить про сутність такого лідера - для чого ти насправді йдеш у президенти? Сам собі хоча би зізнався?
Ну а наші, "працьовиті", вже мають власні цвинтарі, безкінечні, починаючи з самого ранку 24 лютого 2022 року. А деякі досі лежать під завалами, вже їх кістки.
