Без вказання пальцем на конкретну особистість, бо мова про ВСІХ спортсменів, які виступають на змаганнях під українським прапором.
Я не хочу нікого цькувати, і мій допис має мету висловити ту першу думку, яка виникає в цій ситуації:
Чимало спортсменів їдуть на змагання задля того, щоб здобути ОСОБИСТУ перемогу. Бо це їх кар'єра, їх ім'я, їх призові та їх популярність тощо. Врешті це їх особиста амбіція.
Зовсім не кожний їде змагатись не задля себе та власних амбіцій, а задля країни, чиїм прапором він огортається.
Тобто з прапором історія така: він для українського вболівальника важливіший, ніж для самого спортсмена. Я не знаю, хто зі спортсменів в якій мірі настільки патріотичний, щоб ставив національне вище за особисте.
Тому ми справедливо обурюємося, коли в наш прапор огортають росіян, чи коли наш прапор видається якимось дружнім до прапора країни агресора. По суті ми, вболівальники, громадяни, сприймаємо це як особисту образу - я теж саме так це сприймаю - а конкретний спортсмен ні. Бо у нас з ним особисті речі - різні.
Те, що боляче та образливо мені - не завжди має значення для нього, спортсмена. Бо я розумію, який неймовірно цінний цей клаптик жовто блакитної тканини. Під ним та за нього вмирали.
Але це, нажаль, не для кожного спортсмена зрозуміла річ.
Вважаю, що обурення українців справедливе.
