Народний депутат Олексій Гончаренко опублікував вірусний пост, в якому звернув увагу на призначення 24-річної Катерини Михалко на посаду виконавчого директора об'єднання підприємств ОПК "Технологічні сили України".
Хоча пост був написаний іронічно й у стилі "а давайте просто почуємо її історію успіху", тон читався однозначно - саркастичний, критичний, зі зрозумілим підтекстом.
І "нарід" зреагував. Сотні коментарів, десятки публікацій у стилі "все ясно, з ким вона спить", "ось вам нове обличчя успішної України" тощо. Це не лише реакція на конкретне призначення — це протест проти глибшого, системного явища, яке називають "блядократія".
Його суть — призначення на посади не за компетентністю, а за зв’язками: романтично-любовними, родинними, клановими.
Люди звертають увагу на:
- Молодий вік і відсутність досвіду.
- Образ "інстаграмної красуні" в публічному просторі.
- Тиша про освіту, бекграунд, результати роботи.
І головне: підозра в близьких стосунках з кимось впливовим.
В умовах війни, коли країна рахує кожну копійку (принаймі офіційно) щодня ховає дітей, подібне викликає не лише подив, а й відвертий гнів.
Інше питання, що Катерина Михалко потрапила під нього незаслужено. Адже в даному випадку вона - виконавчий директор ГО, а не держпідприємства. Йдеться, найімовірніше, про технічну посаду в галузевому об’єднанні, а не про ухвалення рішень щодо реального експорту зброї. Я з нею не знайомий, з цією організацією також; дивлюсь лише на поверхневу інформацію.
Але:
Назва звучить грізно: "Технологічні сили України", "експорт зброї", "ОПК".
Посада — виконавчий директор.
Вік — 24.
Публічний образ - lifestyle-діви з Instagram. Світлина з Макроном асоціюється з ескортом. Інші... Мені однаково, однак в бідній країні це все виглядає не дуже.
І цього достатньо, щоб в очах суспільства створився готовий наратив: "ще одна б...", і це все - під час війни, в оборонній сфері.
Чи це справедливо відносно неї? Ні.
Однак не можна ігнорувати факт протесту. Це про загальну зневіру, а не конкретно про Катерину, яка, скоріш за все, є достойною людиною.
У нормальній державі молоді жінки можуть обіймати високі посади. Але в нормальній державі:
- ці посади не пов’язані з війною або безпекою, якщо в особи немає досвіду;
- ці призначення мають пояснення: освіта, кейси, компетенції;
- такі жінки не публікують образи, які суперечать тягарю їх відповідальності.
Пост Гончаренка - не лише іронічний допис. Це дзеркало суспільства, яке втомилося бачити на посадах випадкових людей у красивих сукнях, як і в костюмах. До речі, нарядні персонажі часів Порошенка, які вихваляються своїми історіями успіху в молоді роки в контексті державних посад, не розуміють, що у значній мірі їх діяльність і коштувала п'ятому президенту посади. Не оцінив народ роботу молодих талантів, попри явно роздуті его.
Це все не про Катерину. Це про систему. І про те, що суспільство більше не мовчить.
