Я зазвичай не читаю "Радіо Свобода", бо якось підсвідомо гидую його топ-авторами, якими воно пишається. Відкриваю його лише тоді, коли в стрічці натрапляю на посилання у супроводі контроверсійного тексту. Так сталося й зі статтєю якоїсь Анжеліки Руденко з "Крим. Реалії" з провокаційним заголовком "У росіян був наказ відступати у випадку опору українців у Криму".
Прочитав.
"Якщо буде опір, втрати, то не наполягати і відходити. Такі вказівки з Москви отримували у Криму в 2014 році. Перехоплення такого змісту отримував Генштаб України в лютому", написано у першому ж абзаці тексту. І далі процитований генерал Назаров: "В нас була інформація по перехопленнях, що є певні вказівки, в тому числі цьому кримському активу, з Москви. Я так думаю, що це було або безпосередньо з адміністрації президента, або з Генштабу Росії. Що, якщо буде опір, якщо будуть втрати, то не наполягати, відходити. У них не було однозначно визначеного способу ведення цієї операції "за будь-яких втрат рухаємося до кінця".
Журналістці чомусь не спало на думку поцікавитися, що саме мав на увазі Назаров, адже просто "інформації" не буває. Чи була це офіційна доповідь? Чия саме - якої ланки розвідки? Чи це була здобута розвідниками копія бойового наказу російським військам, а чи чутки з невідомих джерел? Хто саме доповідав про зміст "перехоплень"? Про червону пику Ільїна - ціла поема, а ці деталі чомусь стали несуттєвими.
"За оцінкою генерала Назарова, станом на лютий 2014 року Збройні сили України були боєздатними на 40 відсотків. Цих сил, вважає він, вистачило б для операції, яку готували... Декілька разів звучала цифра: «Ми на той час могли виставити 6–7 тисяч». Але ж їх треба було кимось замінити. Тобто ще не одна ротація, а хоча б три. Тобто десь від 14 до 20 тисяч – це реальна цифра, яку можна було зробити", сказано в матеріалі.
Що означає це "боєздатні на 40 відсотків"? 40% особового складу і матеріальної частини були повністю боєздатні і готові виконувати бойові завдання?
За даними проекту ЗУ"Про чисельність ЗС України на 2013 рік" загальна чисельність ЗСУ на той час мала складати 168201 осіб, у тому числі 125482 військовослужбовців. 40% від цієї чисельності - це 50 тисяч військовослужбовців. На всю Україну. Майже половину боєздатних військ перекидаємо до Криму, а далі що?
Нагадаю, що вже 3 березня 2014 року в 450 км від Сімферополю - в Одесі розпочався заколот з метою відторгнення Одещини від України і утворення "ОНР". Як залишком з 30 тисяч військових прикрити північні, східні, західні (так звана ПМР), і морські кордони? А якщо ці 20 тисяч, які ще потрібно було якось без втрат переправити до Криму, не здатні будуть здолати 12,5 тисячне російське угруповання мирного часу в Криму при підтримці авіації та кораблів ЧФ РФ (без врахування військ, які були передислоковані туди з 20 лютого по 1 березня)? Он, навіть сам Назаров каже, мовляв, операція була "складна, і навряд чи її можна було виконати на 100%". То що тоді? "Вибачте, не вийшло"? Журналістку відповідь на це питання геть не зацікавила. Так само, як і те, що пресловуті 40% являли собою в плані матеріально-технічного забезпечення і чи входили у ці 40% військові частини, дислоковані у самому Криму?
І, врешті, повертаючись до червоної пики Ільїна і сентенції "хтось із вищого військового керівництва мав ухвалити відповідне рішення". Дивіться самі: вищим керівником, головнокомандувачем Збройних Сил є начальник Генерального штабу. На той момент ним був той самий адмірал Юрій Ільїн, який, за словами Назарова, 27 лютого симулював серцевий напад і відбув у невизначеному напрямку зі словами "залишайся тут за мене". Тобто на 27 лютого 2014 року обов’язки головнокомандувача ЗСУ були покладені (щоправда, без офіційного наказу) саме на генерала Назарова. Втім, вже 28 лютого НГШ був офіційно призначений згаданий в статті генерал-лейтенант Куцин. Не "хтось", правда? Побіжно зауважу, що всі генерали, з якими говорила журналістка, і були тим самим "вищим військовим керівництвом" - заступником начальника Генерального штабу, першим заступником ГОУ ГШ, заступником командувача ВМС з берегової оборони.
Я розумію, що цей "хтось" є прозорим натяком на тодішнього в.о. Президента Олександра Турчинова. Я просто окреслюю коло інших "хтосів", які мали б переконати виконувача обов’язки Верховного головнокомандувача у доцільності, реальності і успіху запланованої операції. У тому, що вона не перетвориться на ще один Цхінвалі, такий зручний для російського "прінуждєнія к міру". Це лежить на поверхні, щоб згадати про долю Грузії у 2008 році, не потрібна прозорливість Дельфійського оракула, або військові таланти генерала Паттона, - цілком достатньо розумових здібностей пересічної журналістки "Радіо Свобода".
