Я намагався бути спокійним і неупередженим. Прочитав учора «звіт» ОПи з 12 пунктів про досягнення Зеленського і ще певну кількість коментарів-постів його прихильників (у чужих стрічках, бо в моїй я дебілів знищив як клас). Результат: єдиний плюс - ринок землі, та й той під ультимативним тиском МВФ і у вигляді далекому від моделі «отців-засновників». Все решта - порожні метафори чи публічне рукоблудство, де відсутність результату (або й відверто негативний результат) намагаються продати як успіх, формою намагаються підмінити зміст. І цей крах стався ще до вірусної кризи. Що буде після, боляче навіть уявляти.
Я прекрасно розумію, що зловтіха з приводу того, які ми (25%) були рік тому мудрі, а решта дурні, сьогодні вже не є сильно помічною. То що ж робити?
Є два варіанти. Перший - дочекатися, поки ситуація стане зовсім нестерпною (а цей день не за горами) і організовувати вуличний тиск на владу задля проведення негайних парламентських (а за ними й президентських) виборів. Другий - вже зараз налаштовувати громадський рух за створення уряду (а перед тим - коаліції) національного порятунку. А великі потрясіння відкласти «на потім».
Тут, щоправда, виникає питання, наскільки опозиційні сили готові підставити плече, адже зараз кожен день грає на їхню користь, а майбутня катастрофа дасть їм мандат не гірший, ніж у 2014. Допомога ж Зеленському тільки продовжить його агонію. З іншого боку, ми скоро зіткнемося, схоже, з катастрофою, на тлі якої будь-які політичні ігри виглядатимуть злочином перед своїм народом.
Одне слово, я розумію лише те, що нічого не розумію. А ви?
