Колись російський політолог Володимир Пастухов, описуючи розгін перших мирних демонстрацій проти путінського режиму написав, що поліцейське свавілля було "насильством заради насильства, насильством самоціллю, насильством – замісною терапією, що витискає страх з підсвідомості та компенсує його агресією. Це найвища й остання стадія "диктатури закону – диктатура джунглів. Тобто закону зони".
У промові Путіна на Валдаї сформульовано концептуальні основи цього "закону зони". Я не зупинятимуся докладно на усіх божевільних фразах кремлівського очільника, зупинюся лише на одному штришку, який характеризує злочинне підсвідоме Путіна.
Він раптом згадав про іранського генерала Касема Сулеймані. І хоч американські спецслужби ліквідували одного з очільників терористичного режиму Ірану два роки тому, за президентства Трампа, Путіну видалася ця подорож у минуле актуальною. "Взяли Сулеймані, вбили іранського генерала, можна було як завгодно ставитися до Сулеймані, як завгодно, але це офіційна особа іншої держави. Убили на території третьої країни й сказали так, ми вбили, що це таке взагалі, ми де живемо?".
Ну, по-перше, Трамп тоді справді визнав, що Сулеймані знищили за його наказом. По-друге, Путін обірвав логічний ланцюжок, не згадавши про те, що 25 жовтня в Ірані ліквідували полковника Корпусу вартових Ісламської революції Молашахі та командира організації "Басідж" Джавада Кіха. Якщо скласти пазли й врахувати, що два останніх відповідали за постачання "Шахедів" терористичній Росії для атак на цивільні об'єкти в Україні, то все стає на свої місця. Історична алюзія з Сулеймані відсвічує сучасним.
Кремлівський дід говорив про ліквідацію іранця з такою образою, як це робить серійний убивця, якому раптом відмовили у монополії на вбивства. Мовляв, що ж це коїться, це моя царина, мій пріоритет, не зазіхайте на нього!
Та найголовніше, що мене вразило, так це те, що кремлівський дід говорив про ліквідацію іранця з такою образою, як це робить серійний убивця, якому раптом відмовили у монополії на вбивства. Мовляв, що ж це коїться, це моя царина, мій пріоритет, не зазіхайте на нього!
Бо якщо пригадати криваву низку незаконних, злочинних розправ, скоєних у світі за прямими наказами російського режиму, то мартиролог жертв буде довжелезним.
21 квітня 1996 року, зафіксувавши сигнал супутникового телефона легітимно обраного президента Ічкерії Джохара Дудаєва, ударом ракети "Стріла" пілот фронтового бомбардувальника Су-24 убив чеченського лідера. Підполковник КГБ Путін тоді ще завідував справами президента Єльцина.
У лютому 2004 року в Досі російські спецслужби підірвали виконувача обов'язків президента Чеченської Республіки Ічкерія Зелімхана Яндарбієва. Причому тодішній очільник зовнішньополітичного відомства РФ Ігор Іванов визнав причетність Москви до цього брутального убивства на "території третьої держави". Без сумніву, теракт такого масштабу був виконаний за прямим наказом Путіна, вже президента РФ.
Листопад 2006 року. Лондон. Російський режим розпочинає ядерний терор у "третіх державах". Дозою радіоактивного полонію вбитий опозиційний діяч, колишній російський шпигун Олександр Литвиненко.
2013 рік. За нез'ясованих обставин у Лондоні раптово наклав на себе руки один зі стовпів російської олігархії, причетний до приходу Путіна до влади Борис Березовський.
Березень 2018 року. Солсбері, Велика Британія. Хімічна атака російських агентів на території третьої держави. Унаслідок застосування нервово-паралітичної речовини "Новічок" отруєно колишнього чекіста Сергія Скрипаля та його доньку Юлію.
У випадку з Путіним не обійдеться "замісною терапією". Під час майбутнього міжнародного трибуналу над головний воєнним злочинцем кінця XX – початку XXI століття та його ОЗУ, мають бути згадані поіменно усі, кого цей маніяк позбавив життя. У цьому – найвища справедливість щодо тих, кого вже не повернеш…
Продовжимо далі? Гадаю, достатньо. Бо ці гучні замахи та вбивства тьмяніють порівняно з гекатомбами жертв мирних українців після того, як Росія вдерлася на територію "третьої країни" з повномасштабною агресією.
Мета – знищити суверенного сусіда, і продемонструвати світові "переваги" авторитаризму над "кволою" демократією. Валдайський ображений убивця ще не напився крові.
Тому у його випадку не обійдеться "замісною терапією". Під час майбутнього міжнародного трибуналу над головний воєнним злочинцем кінця XX – початку XXI століття та його ОЗУ, мають бути згадані поіменно усі, кого цей маніяк позбавив життя. У цьому – найвища справедливість щодо тих, кого вже не повернеш…
