Наша велика проблема в тому, що для великої частини суспільства мир у власному домі ближчий до тіла, ніж Крим і Донбас. І чим далі у часі, тим менше буде бажаючих помирати за відторгнуті території.
Одні сподіватимуться, що ми їх отримаємо, повернувшись в обійми Росії. Інші воліють віддати і забути про них, як про чужеродні об'єкти в тілі вітчизни. Третім бажане замороження конфлікту в надії, що якось воно устаканиться саме собою.
Тому й голосували на виборах спочатку за "миротворця" Порошенка ( який обіцяв швидкий мир і охоче підтримував "хлібне перемир'я"), потім Зеленського, який обіцяв прочитати слово "мир" в очах Путіна.
І, боюся, що на наступних виборазнову шукатимуть "миротворця".
І справа не в войовничості Порошенка і тим більше Зеленського. А в тому, що обидва вони не підходять Кремлю. А хто підходить, то ми добре знаємо.
І Кремль робитиме все, щоб довести,що ніхто крім Медведчука і Бойка не здатен такого миру досягти.
І чим більше більше буде порушень умовного перемир'я на Донбасі, чим частіше гинутимуть наші вояки, чим активніше Зеленський як і до нього Порошенко (а ще раніше -набагато раніше Кучма) будуть шукати порятунку в НАТО, тим менше у країни буде шансів досягти миру з Росією. І тим більше буде невдоволених нескінченною війною у народі.
І навряд чи якийсь з політиків - старих чи "нових облич" зможе зламати це прагнення пересічного, непасіонарного українця до мирного життя - це прагнуть всі народи (і тому багато підтверджень в історії).
І що з цього випливає.,спитаєте?
А те, що українській еліті треба знайти такого кандидата на наступний президентський строк. який би виглядав миротворцем. Вгамувавши апетити тих, хто миротворцем бути не хоче.
Проблема ж Путіна в тому, що він не розуміє нашого народу. А наш народ дуже не хоче Медведчука.
І не тому, що не хоче миру. А тому, що не хоче порядків які існують в Росії ( або лукашенківській Білорусі), які неодмінно привнесуть з собою Бойко чи Медведчук при владі.
Народ наш не бажає жити в Азії і при монархії. І тому на наступних виборах віддасть голоси за такого "миротворця", який одночасно сповідуватиме демократію і європейський вибір. Чи можливо таке в принципі, це народ не хвилює. Головне - щоб цей симбіоз кандидатом був проголошений.
Можливо, кандидатура Разумкова з цих позицій є найбільш спокусливою. Він - поміркований: не спішив голосувати за санкції проти медведчуківських каналів, не пристав на радикальні дії Зеленського щодо Тупицького і КС. Він, певним чином більш проросійськомовний, ніж Зеленський.
А отже може скласти серйозну конкуренцію відвертим колаборантам Бойку і Медведчуку.
Можливо, це розуміють у Зеленського, а тому й симулюють розкол між ними, аби висунути Розумкова як конкурента, який відбере голоси у ОПЗЖ (як Зеленський відібрав у них же на попередніх виборах). А можливо, не Зеленський, і не Єрмак, а політична і бізнесова еліта, яка прагне спокійного життя і не вважає за потрібне воювати за токсичний Донбас а тим більше Крим?
Було б цікаво дізнатися в наступних соцопитуваннях: якщо Разумков вийде у другий тур з Бойком, то хто з них переможе?
Якщо переможе Разумков, то можна передбачити, що його очікує та сама еволюція, що й Зеленського: від поміркованого русофіла до войовничого: " якнайшвидше в НАТО!".
І все повториться наново. І добре. Бо то -гра вдовгу і іноді важливо просто перечекати.)
