Реакція деяких відомих блогерів була специфічною. Хоча й очікуваною.
Вони - не повірили в те, що все це насправді. Якось неправильно затримували злочинця, не так як у голівудських фільмах. І взагалі він не справжній терорист. а якийсь оперетковий, і вибухівка в нього муляжна. І відправлять його до психушки а потім випустять...
Я думаю, якби той Плохой когось убив, ці самі блогери все одно не повірили б. Тільки звинуватили б Авакова, що задля власного піару він пожертвував життями невинних людей.
Повторюся: не бачу в цьому нічого дивного. Спрацьовує ефект, який у Тоффлера названий "віртуальна ірреальність". Тобто люди настільки звикли жити у віртуальному світі. що вже не вірять світу реальному - він здається неправильним, занадто бляклим для сильних емоцій, а отже і не вельми правдивим. А ще - суперечить твоїм переконанням."
"Глибока переконаність", якою більшість з нас любить похизуватися, тим і небезпечна, що засліплює наш зір, змушує весь час ревізувати дійсність і відторгати її, якщо вона не відповідає пост-правді, випестованій у референтній групі, до якої ти належиш.
Оце й є результат російської пропаганди.
Вона не затягує нас насильно у рускій мир. Вона виштовхує нас із реального світу.
