Сьогодні серед багатьох економістів, політиків, бізнесменів дуже популярна теорія «невидимої руки» ринку. Простіше кажучи, що за допомогою попиту та пропозиції ринок сам себе відрегулює. При цьому віра в «невидиму руку» настільки велика, що мало хто замислюється над тим, що цій теорії майже 300 років. І коли вона була придумана, економіка була простіше, а ринків було менше.
Зараз же через ускладнення економічних відносин, через появи нових товарів, послуг, водночас цілих галузей і ринків, ця теорія часто НЕ ПРАЦЮЄ.
Чому не працює? Тому що різні ринки взаємодіють один з одним і часто можуть конфліктувати між собою. Давайте поясню.
Візьмемо фінансовий ринок. Є попит на фінансовий ресурс – від бізнесу. І є пропозиція на фінансовий ресурс – від банків. Все просто начебто? Не зовсім.
Будь-який банкір, та й будь-хто має гроші, в процесі вибору де розмістити кошти завжди задається рядом питань? Де менший ризик і де можна більше заробити? Якщо процес відбувається ринковим способом, то він вкладатиме гроші в ті сфери, що відповідатимуть цим критеріям. Буває ще, вимоги до одного критерію буде зменшено, але в той же час буде збільшено до іншого.
А що тут не таке? У процесі такого ринкового відбору страждають непривабливі для фінансового ринку проекти. Навіщо банку кредитувати промислове підприємство на 20 років, якщо можна щороку кредитувати аграріїв? Навіщо кредитувати, якщо можна без ризику заробити на ОВДП? Зараз ви подумаєте, а як у розвиненому світі. А так само. Німці зіткнулися з таким же недоліком фінансування певних галузей через фінансову непривабливість. Від Силіконової долини Саксонії до Біотеха Берліна нікому не цікаво фінансувати незрозумілі проекти з незрозумілими термінами окупності.
І виходить тут так. Ринки інновацій, технологій, сучасне виробництво, що в собі здатні генерувати такий самий попит і пропозицію, одночасно виступають неефективними учасниками іншого ринку - фінансового.
Ще один приклад конфлікту ринків – це ринок праці. І знову ж таки цей ринок конфліктує з іншими ринками. Наприклад, фізик-ядерник у США, який готувався зовсім для іншої галузі, також цікавий і банківській сфері. Найцікавіше, що будь-який випускник технічного вузу з математичним ухилом потенційно цікавий Волл-Стріт. А значить, у боротьбі за цей талант банк зможе запропонувати більш конкурентну зарплату та можливості, ніж будь-який інший роботодавець. І виходить, що знову ринок дивно вибирає, що вірно, що неправильно.
Точніше навіть скажу так. Ринок вибирає не дивно, а цілком логічно. Для кожного певного учасника ринку це логічно, але не завжди логічний вибір окремого учасника створює користь для всіх. Скоріш буває навпаки
