Через атаки безпілотників з України на як мінімум 9 нафтогазових об'єктів. В підсумку експорт бензину впав на 37% тільки за січень, а продажі дизельного палива - на 23%.
Пам'ятаєте, як росіяни створили нам величезні проблеми з паливом? Коли бомбардували наші заводи, нафтобази, через що нам не вистачало бензину?
Якраз в той час довелося їхати Україною з Харкова, з-під бомбардувань міста, яке нагадувало нещасний Алепо. Черги на заправках - нескінченні. В той самий ранок їду на найближчу заправку - і робітники здалека жестами показують "ні". Не стійте. Не займайте чергу. Не вистачить. Це одночасно співпало з ажіотажем на продукти, і ми тоді не знали, за чим бігти в першу чергу - за бензином чи за хлібом? Чи за ліками? Бо напевно такого не було в усіх областях України - але назавтра приходиш в магазин, а хліба немає. Післязавтра пусті полиці нічим не поповнились. Ніхто нічого не везе, бо паніка.
Так ось, бензин. Я стояла в чергах у кілька сотень автівок на всьому своєму шляху на захід. І під час повернення до Харкова в травні 2022 також. Якщо бензин на заправках закінчувався, люди в мороз на початку березня ночували на узбіччях, в автівках, з дітьми, бо чекали ранку та наступної поставки палива. На заправках навіть кави не було, не було паперових стаканчиків. На звичній мережевій заправці не було їжі. Принаймні я кажу про ті, які бачила особисто.
Деякі мережі продавали бензин виключно через оформлення онлайн. Я, стоячи в черзі в Знам'янці (десь під Олександрією), наспіх завантажувала додаток, якось оформлювала покупку, в суцільному авралі, бо переді мною пара автівок, а за мною вже їх сотня, і пропускати чергу собі дорожче. Заправляли обмежену кількість. Ледь тоді дотягнула до Дніпра, а там така ж ситуація, і на ранок, щоб повернутися до Харкова, виручали друзі родичів. Насправді тоді це був справжній подарунок - каністра бензину, яку заливаєш травневим ранком під звуки повітряної тривоги.
А ціни на каністри?
Пам'ятаєте?
Це як ціни на медичні маски під час Ковіду, які лізли вгору і не бачили стелі.
А на росії попереду посівна. Як і у нас вона була тоді, попри війну. І нам ця посівна обходилась дорожче - бо поряд з нестачею палива ми мали заміновані поля та регулярні обстріли.
Я вважаю так: допоки росіяни не вибігають за водою та хлібом з укриттів, і їх при цьому ніхто не обстрілює - у них НЕМАЄ проблем. Їм нема на що жалітися. Допоки росіяни не втратили велику кількість територій для посівної - у них НЕМАЄ проблем, і немає причин скиглити. Ніякий голод їм не загрожує, бо ж не вони сидять в містах, де точаться бої, голодні та хворі. Не вони гинуть від осколків, виходячи назовні, щоб захоронити загиблих у садках та на подвір'ях.
Їх черга виживати. А вирішення питання по посівній - може треба менше жерти? Тоді й сіяти не обов'язково. Важливіше ж танки заправити, ніж комбайни, це ж так "по-російськи"?
