А нічого. В тому то і справа, що найкраща відповідь на терористичні дії – це ніякої нової відповіді, ніякої нової дії. Окрім, звісно, заходів, по мінімізації шкоди від майбутніх терактів. Україна має продовжувати війну так само, як вела її до цього. Бо це і призвело до відчаю Путіна, після якого він вдався до тероризму. А значить ми все робимо правильно.
В чому мета терориста? Зляками. Зломати. Це зрозуміло. З цією метою підривали будинки в Нью-Йорку. З цією метою були зроблені теракти в Європі. Посіяти страх. Посіяти відчай. Це головна ідея терору. Але не тільки. Терорист хоче змусити нас змінити свою поведінку? Чому? Тому що програє. Терорист програє на полі бою і хоче щоб ви змінили свою поведінку. І стали слабшими. Бо терорист вже програє. А значить українські війська все роблять правильно. А росіяни хочуть змусити ЗСУ змінити поведінку. Навіщо їм підігрувати?
Чи нанесли удари в Нью-Йорку шкоду Америці? Звісно. Але що по-справжньому послабило США, так це дії у відповідь. Війни в Афганістані і Іраку послабили США. Затягнули в болото. І вони зараз змушені з нього вибиратися. Що робили європейці, після терактів у Парижі? Виходили маршем, тримали свічки, демонстрували єдність. Слабкість, скажете ви? А насправді то і є сила. Бо така відповідь – єдина вірна. Бо така відповідь вибішує терористів. Бо вони не досягають мети. Вони не можуть залякати. І вони не можуть змінити суспільством. Те суспільство, з яким не можуть змагатися. Бо відкрите демократичне суспільство, орієнтовано на прогрес і майбутнє, завжди успішніше ніж закрите клерикальне, орієнтовано на минуле.
Чи означає це, що не треба боротися з тероризмом? Звісно ні. Просто не треба дозволяти терористу змінювати вашу поведінку. Багато українців вимагають щоб ми завдавали удари у відповідь по території ворога. Але стоп. Навіщо? Одночасно є дві тези «удари по цивільним не зламають опір українців» і «давайте вдаримо по російським містам». Щоб що? Чи після того Путін капітулює? Звісно ні. Чи після того російське суспільство буде вимагати припинити війну? Ми на прикладі українців бачимо, що це не спрацює. Як не спрацювало під час другої світової. Причому не спрацювало з обох боків і тут пригадується не тільки постійні обстрілі Лондона, але й бомбардування Дрездена. Коли Путін посилає на війну мобілізованих і їх вбивають, то більшість родичів і друзів цих мобілізованих будуть ненавидіти не Путіна, а українців. Так само і удари по російським містам доставлять нам задоволення, але посилять позиції Путіна. А головне – не дадуть нам нічого, що дозволило б покращити ситуацію на полі боя. Ба більше, умовні Індія і Китай почнуть казати, що «правда десь посередині», що «Українці так само роблять, як росіяни». Світ підтримує Україну бо ми воюємо на стороні світла. І як би не була привабливою темрява, ми маємо там залишатися.
Таким чином удари по території Росії будуть мати лише одну мету – помста. Погоджуюсь, це приємно. Дуже хочеться помсти. Але тут треба згадати, що помста – це блюдо, яке подають холодним. І найкращою помстою буде перемога у війні. Найкраща помста – це українські збройні сили викидають росіян геть з України, що призводить до колапсу імперії. І вони починають громадянську війну. Оце буде помста. І це буде дуже приємно. Як кадри з Єйську. Але вона вимагає терпіння. І довгої роботи. Всіх разом. А головне – Збройних сил України. Яким потрібно не заважати. І яким потрібна підтримка з боку країн Заходу. Підтримка на полі бої. А не для помсти, коли запускаєш щось до Воронєжа. З Воронєжем вони самі якось впораються. Тому збільшення потужності ППО – це правильна відповідь на терористичні нальоти. І продовження підтримки збройних сил тим озброєнням, яке допомагає на полі бою. Зброя для війни, а не для помсти.
Нас чекає важка зима. Нас чекають довгі понеділки. Росіяни будуть продовжувати терор. Бо їх сили вичерпуються. Їх економіка виснажується. І вони не можуть запропонувати нічого іншого, окрім терору. Тільки терор. Як і фундаменталіст, що врізається в башту. Він не може перемогти на полі боя. І він вимушений йти на теракти. Так само і Росія. Вони перейшли до терору, до якого не вдавалися у перші місяці війни, бо зараз і них не лишилось інших механізмів. Вони могли б стріляти по нашій енергетичній інфраструктурі ще місяці тому, але завжди сподівалися перемогти на полі боя. Перемогти на полі боя вони вже не можуть. Ім головне не програти тепер. І йдуть теракти.
І ми маємо пройти цю зиму гідно. Ми маємо витримати психологічно терор і ті спокуси простих рішень, які він буде нести. Бо головне – те, що відбувається на полі боя. Будь що, будь яка підтримка Заходу важлива, якщо вона покращує наші позиції на полі боя. Путін не зміг зламати український опір і тепер буде намагатися залізти в нашу голову. Ми знаємо, що він програє. Але тепер ми маємо продемонструвати це.
