Коли Дмитро Пєсков ні з того ні з сього каже, що Москва ніяк не прагне повалення легітимного українського президента, я починаю турбуватися про долю цієї кремлівської нікчемності. Ну, як же, так публічно заперечувати головні цілі "спеціальної операції", озвучені особисто Путіним, і сто разів повторені з усіх можливих у неможливих пропагандистських прасок.
Але ні, не варто переживати. Це типовий російський склероз, точніше його ретельна симуляція, яка полягає в тому, щоб широко відкритими очима називати чорним те, що ще вчора іменувалося білим. Забуваючи давню, як світ, мудрість, що "брехуни повинні мати добру пам'ять", хоча б бути готові до того, що в когось вона краща.
Це типовий російський склероз, точніше, його ретельна симуляція, яка полягає в тому, щоб з широко відкритими очима називати чорним те, що ще вчора іменувалося білим
І Пєскову за його заяву "нічого не буде". Брехня входить до його посадових обов'язків, і тому він може розраховувати навіть на скромну премію. Особливо якщо підсумувати всі його сумнівні заяви останнього часу: про специфічний примус України до переговорів через цивільні обстріли, наприклад. Фактично визнання в тероризмі, можливо, саме воно відіграло роль останньої краплі у чаші терпіння Парламентської асамблеї НАТО, яка днями визнала РФ країною-терористом.
Я вже збився з рахунку, фіксуючи випадки раптових змін "цілей спецоперації" Путіна в Україні й доходжу логічного, на мою думку, висновку: таких цілей не було. Так, Путін готувався роками, якщо не десятиліттями, до упокорення Києва. Так, на цю підготовку було викинуто астрономічні суми. Але головного – стратегії та цілі – не змогли визначити московські стратеги та аналітики. З однієї простої причини: всі вони заглядали в рот диктатору, намагаючись першими відреагувати на його будь-яку, навіть безглузду рефлексію.
Ось нещодавно у неймовірній ейфорії від призначення "сирійського ветерана" Суровікіна командувачем "спецоперації в Україні" російські пропагандисти старанно склепали фейк про "героїчне походження" цього путінського служаки. Мовляв, його батько був "легендарним асом" Корейської війни, який власноручно знищив трьох американських винищувачів. Брехня справді була фантастичною, бо виявилося, що "син" народився через п'ять місяців після загибелі "батька" - реального персонажа.
Стратегії та цілі "спецоперації" в Україні не змогли визначити московські стратеги та аналітики. З однієї простої причини: всі вони заглядали в рот диктатору, намагаючись першими відреагувати на його будь-яку, навіть найбезглуздішу рефлексію
Це симптоми орієнтованості фейкомейкерів на внутрішнього російського лоха – всеїдної, інфантильної особини, яка вірить різноманітним небилицям, а особливо – конспірологічним версіям невдач Росії. Але є і зовнішньополітичний вимір кремлівської брехні, серйозніший і за результатами, і за висновками.
Турецький "партнер" Путіна у "зерновій угоді", президент Ердоган був надзвичайно роздратований "негідною" поведінкою "союзничка" в Сирії (з якої Путін бере генеральські кадри для провальної війни в Україні). З'ясувалося, що ще три роки тому, 2019-го, Росія взяла на себе зобов'язання щодо "зачистки" від "терористів-курдів" окремих регіонів Сирії. "На жаль, попри неодноразові нагадування турецької сторони, ці зобов'язання не виконані. Не виконують, не можуть виконати. У відповідь ми заявляємо, що у разі невиконання домовленостей самі зробимо необхідні кроки проти терористів", - сказав Ердоган. І так, — зробив "необхідні кроки": спецоперацію "Меч-кіготь" у Рацці, Хасекі та Алеппо.
А що, Москва просто "змінила свої цілі" в Сирії...
Так кремлівська брехня не лише знищує останніх охочих співпрацювати з путінською диктатурою, а й стабільність у цілих регіонах.
Попри особливості "російського склерозу", його клінічний перебіг типовий. Як і наслідок – катастрофа та ганьба. Вже точно, стратеги та аналітики, які досі метушаться у визначенні цілей Росії у "спецоперації" проти України, втратить власну країну. Деякі з них ще й відповідатимуть за воєнні злочини разом із диктатором, якому вони намагалися догодити.
