Сенсацією стало те, що "сенатора" від Карачаєво-Черкесії затримали не за корупційні злочини, а за вбивства. А ось його батька, одного з високопоставлених менеджерів "Газпрому", "газового короля" Кавказу Рауля Арашукова того ж дня затримали саме за корупцію. І мало хто сумнівається, що саме батько подарував своєму синові місце в Раді Федерації.
Багатьох в Росії дивує не те, що в Раді Федерації засідав вбивця. Росіяни до цього вже звикли, серед депутатів їхнього парламенту чимало людей, які або організовували вбивства, або вбивали самі. І на цей рахунок є не тільки припущення журналістів, а й прямі висновки міжнародного правосуддя, як у випадку з Андрієм Луговим. Та й про причетність Арашукова до вбивств росіяни дізналися аж ніяк не в ході засідання Ради Федерації. Родичі убитих звинувачували його публічно - але "сенатор" не звертав ніякої уваги на ці звинувачення. Арашуков - один з представників нового путінського "дворянства". Він - хороший товариш глави Чечні Рамзана Кадирова. З його родиною дружить голова Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін. А Бастрикін вже точно розумів, хто там кого вбив. І про корупційні діяння своїх друзів все знав напевно. Але ніхто Арашукових не чіпав. Тому що якщо почати пред'являти представникам російської політичної еліти звинувачення у причетності до вбивств і корупції - сядуть всі. Тоді чому ж клан Арашукових вирішили розгромити?
У медіа з'явилася альтернативна версія, яка виглядає більш правдоподібно, ніж просто новина про доблесну роботу російських силовиків. Нібито Арашукови збиралися посилити свій вплив на Північному Кавказі. І для цього хотіли ініціювати черговий сплеск руху за поділ Карачаєво-Черкесії. А потім самі навести порядок - і показати Кремлю, які вони авторитетні хлопці. Це, зрозуміло ж, забезпечило б Арашуковим повну перемогу в боротьбі з іншими кланами, а "заспокоєна" ними після нестабільності Карачаєво-Черкесія стала б для центру мати важливість, яку можна порівняти з важливістю Чечні. Отже, клан Арашукових отримав би ще більше грошей.
І, зрозуміло, коли цю історію розповіли Путіну і показали матеріали розслідування вбивств і корупційних злочинів за участю батька і сина Арашукових, "господар" аж сказився і дав силовикам дозвіл на гучні затримання. А хто б не сказився б на місці Путіна?
Але ось тільки російські силовики могли всю цю історію просто вигадати для доказу своєї важливості. У Арашукових і в думках могло не бути щось таке організовувати. Вони просто вбивали конкурентів і крали - як і всі інші путінські чиновники. Але хіба така інформація може зацікавити російського президента?
А ось сепаратизм, конфлікт на Кавказі, якому запобігли силовики - це зовсім інша справа. І за це можна пожертвувати навіть своїми приятелями - нічого особистого, просто бізнес ФСБ і Слідчого комітету. І нічого нового.
Тому що саме за допомогою такої ось інформації, в якій брехня сплітається із правдою, силовики свого часу підштовхнули президента Бориса Єльцина до першої чеченської війни і перетворили його на заручника спецслужб і генералітету. А до другої чеченської Єльцина підштовхував вже особисто Путін: ця війна почалася через місяць після його призначення главою ФСБ. А тепер уже сам Путін - заручник силовиків.
І якщо зрозуміти цей простий факт, ми побачимо на основі якого механізму ухвалювалися рішення по вторгненню в Україну і як вони будуть ухвалюватися у майбутньому. Є Путін і є доповіді людей, для яких війна - мати рідна і яким потрібні мільярди бюджетних грошей. І більше нічого немає - ані "великої Росії", ані "русского мира", ані страху перед Заходом, ані навіть повстань на Кавказі.
Є тільки боротьба за бюджет і некомпетентний, ізольований від реального світу чоловік в Кремлі.
