От Кернеса у важкому стані відправили на лікування в Німеччину. Кажуть, що стан дійсно критичний. В деталі влазити не буду, бо всього не знаю. Не буду й злорадствувати, бо я ніколи й нікому не бажаю ні смерті, ні важкої хвороби, крім однієї людини. І вона не в Україні, а в РФії. Маю такий гріх, але після того, що той натягнутий і штопаний-перештопаний кремлівський "гумовий виріб №1" натворив, цей гріх, надіюся, мені якось проститься.
Але щодо Кернеса. Він політик навіть не регіонального рівня, він лише мер одного з міст України. Більше відомий, ніж впливовий. Але харківський і навіть загальноукраїнський політикум завмер у невизначеності: що далі буде? Якщо Кернес не зможе повернутися до мерства й узяти участь у виборах, а тим більше, якщо помре, то повністю міняється політичний ландшафт міста-мільйонника. Та ще й поряд із палаючим Донбасом та за пару десятків кілометрів від ворожого кордону. Колись неперспективні кандидати й їхні партії отримають шанс. Локальна харківська комунальна імперія, сформована Кернесом у виді піраміди, на вершині якої може перебувати лише він, почне розвалюватися. Точніше, її почнуть валити опоненти, яким там раніше місця не знайшлося. Почнеться боротьба не просто за посади, але й за мільярдні ресурси. Будуть нові голодні, будуть і ті, хто не захоче віддавати "нажите нєпосільним трудом".
Десь у бурхливих 90-их уже почали б звучати вибухи й автоматні черги. Ніхто не зможе гарантувати, що чогось подібного не відбудеться зараз на фоні абсолютно неадекватної та недієздатної центральної влади. І це ми розглядаємо перспективи ймовірного відходу одного незначного в масштабах країни міського голови...
А тепер переключимося на персону в Кремлі, на яку мій християнський гуманізм жодним чином не поширюється. Колись чергова чутка про смертельну хворобу з позитивним (для нормальних людей) наслідком виявиться таки правдою. І в пеклі буде велике свято, коли туди їм спустять чорну душу найбільшого злочинця за останні багато десятиліть. Зіграти в "двійника-управителя" й отримати люфт часу для підготовки наступника "стая таваріщєй" не зможе. Бо диктатори панічно бояться змов, особливо серед найближчих, а тому, зазвичай, не залишають чітко визначених та добре підготованих і закріплених спадкоємців. А в стаї кожен запрагне свого власного реваншу. Вся ця нині така монолітна Раша має шанс ненадовго, але все ж поринути в смуту. І кожен потенційний кандидат на царство почне не лише руйнувати всіх і все довкола, але й бігати до нині ненависних США й ЄС, шукаючи підтримки та захисту від таких самих претендентів на трон.
Для нас тоді може виникнути кілька жорстких загроз, але й дуже важливе вікно можливостей. І до цього треба бути готовими. Просто так після смерті диктатора зачистити від московських найманців Донбас і спокійно ввести війська в Крим, відновивши таким чином наш суверенітет на всій території, не вдасться. Пересварені спадкоємці можуть наперегони кинутися демонструвати свою цінність імперії за рахунок звичного ворога Раші №1 - України. Треба мати в готовності всю систему міжнародної підтримки, потрібно тримати Кремль у напрузі й не провокувати його апетити щодо України черговими поступками. Так само слід готувати армію до тої вирішальної миті. Ну й мати президента, який готовий здійснити мужній крок. І для якого майбутнє України важить більше, ніж якийсь відблиск у очах чергового кремлівського зверхника.
Чи Путін першим полетить у пекло, чи Зєлька до Ростову - одному Богу відомо. Ця миршава кремлівська мумія може ще й кількох наших наступних президентів пережити, а може сконати буквально за рік чи й за місяць. І я собі дуже добре уявляю, як би цим вікном можливостей скористався Петро Порошенко, якби це свято чергових похоронів на Красній площі випало на його каденцію. Але я навіть уявити собі не можу чогось подібного від цього МЗЧ (Маленького Зеленого Чма). Воно навіть зараз, маючи шикарний набір козирів завдяки справі Навального, коли проти Путіленду ополчився весь цивілізований світ, зуміло з тріском програти всі переговори. Замість вибудовувати спільну з європейцями позицію фронтального тиску на Путіна, що за гірших обставин робив Порошенко, воно і його підручні звично зіграли в піддавки, через що втратило всяку підтримку на Заході та зміцнило позиції і впевненість Путіна...
І навіть, якщо кремлівський карлик пересидить у своєму кріслі це МЗЧ, наступному президенту дуже важко буде з мінусової позначки відновлювати позиції. Бачу серед чинного політикуму тільки одного, хто на це спроможний і міг би не лише протистояти агресору, але й, коли відкриється на дуже короткий час оте "вікно можливостей", не прогавити ситуацію. І саме через це, найперше, в мене така глибока огида навіть не до затятої ворожої агентури, а до всіх отих "білих пальтечок", що патякають про Порошенка, який уже себе вичерпав, якого слід замінити якимось черговим новим обличчям. Бо перші разом із олігархами торік украли в нас наше сьогодні. А другі аж із шкіри лізуть, щоб забрати навіть надію на наше завтра.
Отакий роздум виник від тривіального переміщення одного з мерів до берлінської клініки "Шаріте"...
