Отже.
Усім відомо про «Велике посольство» Петра І та його найближчого оточення 1697-1698 року до Європи. Брехливі московські історики-пропагандисти твердять, що вельми «прогресивний» цар-батюшка поперся налагоджувати «воєнно-дипломатичні та культурно-економічні зв’язки».
Насправді то була примха божевільного ідіота. Він змалечку потрапив під вплив іноземців – передусім Лефорта, який зробив з психічно неповноцінного Петра алкоголіка, гультяя, розпусника і власного коханця. Увесь час пропадаючи на «Німецькій слободі», Петро, коли ще не був вусмерть п’яний, роззявивши рота, слухав розповіді тамтешніх мешканців про різні дива європейські і собі повторював: «І ми таке в себе заведемо».
Тож воно і поїхало з величезним почтом, оточений десятками коханців, коханок та дітьми у велике турне. Європейці просто ошаліли від побаченого. То була банда споряджених у європейський одяг дикунів. Колись «батько історії» Геродот писав про предків московитів «Вони не скіфи, вони лише в шати скіфскії рядяться» і називав їх андрофагами. Так і тут. В європейські шати рядилися…
В Англії вони поводилися так:
«Спали невідомо де, їли незрозуміло що і в будь-який час, не пощадили ні меблі, ні картини.
Коли Джон Евелін приїхав до свого будинку після тримісячного перебування у ньому царя і його почету, він упав: вікна і двері було вибито і спалено, шпалери обідрано або забруднено, вартісні паркетні дошки виламано, художні полотна пробито кулями: кожен намальований персонаж служив мішенню; грядки в саду було витоптано, ніби тут було розквартировано цілий полк. Евелін змусив поліцейських скласти протокол.
Збиток склав 350 фунтів стерлінгів. Цю суму було повернено власникові із царської скарбниці без найменших зауважень знаменитому мандрівникові».
У ті часи сума в 350 фунтів стерлінгів була воістину фантастичною і напевне власник будинку у Дерптфорді не забув «накинути» дещицю за окремі «незручності». Англійці за делікатністю своєю не засвідчили, що московська «еліта» на чолі з Петром Олексійовичем та його коханцем Лефортом загидили будинок у прямому сенсі цього слова. Власними екскрементами. Ще й занавісками підтиралися. Ви може уявити собі лише розбитих віконних шибок 300 штук?
Улюбленим заняттям царя було катання у човні Темзою. Він витріщався на корабельні верфі, заводи, порти і увесь час повторював: «І ми таке в себе заведемо».
Що ж зробив Петро, повернувшись до Москви? Перша «реформа» вже за кілька днів - заборона боярам та іншим з’являтися при дворі у московському одязі та з бородою. Навіть точна дата відома – 24 серпня 1698 року.
Ідіот на троні свято вірив, що коли московита перевдягти в голландський одяг та поголити йому бороду – він зразу стане голландцем. Або англійцем. Петро ще і не таке чудив. Це квіточки. Хвороба, обтяжена алкоголізмом, прогресувала.
Москвою негайно поповзли чутки, що це не справжній Петро. Що під час тієї подорожі підступні європейці царя викрали, а наївним москвинам підсунули «отетоот».
Власне, після цього маніяк і отримав в народі своє прижиттєве прізвисько – «Антихрист». А «Великим» його вже пізніше пропаганда зробила замість того, аби виставити діагноз, проклясти і забути. І це дуже гарно їх усіх характеризує.
На фото: впізнаєте? Це він, перевдягнений у шати корабельного теслі. Позує. З похмілля. Але тут художник прикрасив. Петро за зросту 204 сантиметри мав 48 розмір одягу і 39 взуття і непропорційно малу голову.
