Республіка Сербська – складова частина Боснії і Герцеговини – юридично продемонструвала готовність перетворитися з «держави в державі» на справжнісіньку державу. На останній сесії місцевого парламенту, Народної скупщини, депутати ухвалили Декларацію про конституційні принципи, у якій уряду Республіки Сербської доручається підготувати текст нової Конституції для захисту повноважень влади Республіки Сербської – і, зрозуміло, для скорочення прав центральних інституцій. За цим дорученням криється фактична готовність виходу Республіки Сербської із загальної армії Боснії та Герцеговини, служби безпеки, податкової та судової систем – і в цьому разі від спільної держави мусульман, хорватів і сербів залишиться сама назва. І це в найкращому разі.
Представники опозиційних сил не брали участі в цьому голосуванні, оскільки перед своїм виходом із зали засідань зазначили, що ініціатива їхніх колег не може бути реалізована без нового кровопролиття. Щоправда, лідер боснійських сербів і член президії Боснії і Герцеговини Милорад Додик стверджує, що війна – не вибір і що боснійські серби цього разу мають захищати свої права мирним шляхом.
Але політична криза в розпалі. Рішення парламенту боснійських сербів засудили Європейський Союз, США, Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія, які виступили зі спільною заявою. "Члени владної коаліції в Республіці Сербській повинні усвідомлювати, що продовження цього руху у глухий кут, що кидає виклик Дейтонським угодам, завдає шкоди економічним перспективам, загрожує стабільності країни та всього регіону і ставить під загрозу майбутнє БіГ з ЄС", – йдеться в документі.
Голова президії Боснії і Герцеговини Желько Комшич – формально він представляє у колективному керівництві країни хорватів, але обраний голосами насамперед мусульманського населення Боснії – пішов іще далі. Він закликав прокуратуру Боснії і Герцеговини розпочати слідство стосовно свого колеги Милорада Додика як натхненника та лідера угруповання, яке об'єдналося задля руйнування конституційного ладу в Боснії і Герцеговині та підриву державних інституцій. Комшич також хоче розслідування дій тих депутатів парламенту боснійських сербів, які своїм голосуванням за конституційну декларацію руйнують мир і стабільність у країні.
Натомість Додик може розраховувати на повну підтримку Кремля. Він частий гість у Москві, і його рішення не визнавати повноважень нового високого представника в Боснії, німецького політика Крістіана Шмідта цілком узгоджується з позицією російського керівництва.
Донедавна можна було розраховувати, що на Додика та його прихильників вплине президент Сербії Александар Вучич, який завжди був обережним щодо найрадикальніших дій лідера боснійських сербів. Але... напередодні виборів у Сербії Вучич опинився в буквальному сенсі слова в кишені в Путіна через небувалу знижку на ціну газу, якої досяг від російського президента під час останніх переговорів у Москві. При цьому Вучич «на випробувальному терміні», оскільки новий контракт укладено лише на кілька місяців, і якщо президент Сербії спробує заважати Москві на Балканах, його енергетична карета швидко перетвориться на гарбуз.
Утім це ще не все. За повідомленнями белградських медіа, російські спецслужби грають із Вучичем, приблизно як із Лукашенком, лякають його змовами та «кольоровими революціями». А оскільки «кольорова революція» в Сербії вже була і її результатом став крах зловісного режиму Слободана Мілошевича (Вучич устиг у той час попрацювати міністром інформації та запам'ятався запровадженням небувало високих штрафів для критиків диктатури), то російські залякування лягають на благодатний ґрунт. Ні, Вучич зараз не заважатиме Додику.
Але якщо Додик доведе справу до справжнього конфлікту, нова війна в Боснії вже не нагадуватиме попередньої. І річ не лише в тому, що Захід намагатиметься зберегти єдину державу, щоб уникнути остаточного краху мирного процесу. Річ у тому, що за ці десятиліття в регіоні з'явилися нові гравці. І якщо Сербія буде змушена підтримати боснійських сербів (і Росія, зрозуміло, теж), а Хорватія – боснійських хорватів, то боснійські мусульмани можуть розраховувати на більш активну, ніж раніше, підтримку Туреччини. Президент цієї країни Реджеп Тайїп Ердоган у жодному разі не проґавить шансу повернутися на Балкани в образі лідера-визволителя. І ще невідомо, хто виявиться рішучішим – він чи Путін.
Але власне Путіна і ця рішучість влаштує. Тому що російського президента може цікавити не доля боснійських сербів, а максимальна нестабільність у регіоні. Ця нестабільність може надовго поставити європейську інтеграцію країн Західних Балкан на паузу. І не лише Боснії та Герцеговини, а й Сербії з Чорногорією, які можуть бути втягнуті в конфлікт. Ну і зрозуміло, що пауза в інтеграції балканських країн надовго відсуває саму можливість навіть початку перемовин про європейську інтеграцію України та інших колишніх радянських республік.
У Путіна з'явиться додатковий час, щоб нас знищити.
