Нічого не звичайного, якби не така страшна війна, путін напав, а двері йому відкрив для нападу зеленський…
І пішло, і поїхало.
Грянула велика війна.
Люди у нас дуже різні, хтось кинувся на захист країни, хтось кинувся навтьоки, хтось мародерить на крові наших синів і доньок.
Все як завжди на війні, повірте, я знаю добре знаю історію війн.
Але наші можновладці перевершили всіх і вся за часи існування людства взагалі!
Навіть в варварський режимах Гітлера і Сталіна діти правлячої верхівки воювали і гинули на війні. Прикладів більш ніж достатньо…
Але те, що ви обрали, це щось неймовірне, цинічне і потворне, ніхто із їх оточення навіть самого дальнього і близько не воює.
Огидно, чи не так?!!
Воюють прості сини своїх батьків і в першу чергу Матерів, бо ніщо не може зрівнятися з горем матері яка втратила свого сина на війні, та і слів співчуття людство ще не придумало та і не придумає.
Все не так у нас і все не те.
Навіть більшовики під час громадянської війни залучили на всі командні посади саме офіцерів і генералів старого режиму, бо це були спеціалісти в воєнній справі. Як кажуть в народі, дурні, але хитрі, і вони саме їх розумом і знаннями перемогли тоді.
А що у нас, а у нас просто жах!!!
Ми маємо чудово плеяду військових у відставці з яких я пропонував створити інститут радників при тому ж МОУ, ГШ, ГК і інших командувачах.
Бо те наше командування, що прийняло бій в перші дні великої війни, це всього лише бувші комбриги без досвіду на рівні армія, фронт, їм би в самий раз знадобилася така поміч.
Але оте, що ви навибирали, всьому цьому завадило, бо «герой» повинен за їх задумом бути лише один.
Вони навіть генералів, що набралися досвіду, і тих просто вигнали в нікуди, чим суттєво послабили наші позиції на полі бою, що там твориться знаєте, просто якесь знущання над здоровим глуздом і над вашими синами.
Скільки я пропонував посилень в тій же авіації з однією лише метою, по-максиму зберегти життя наших синів, а у відповідь тиша…
Огидно все це визнавати і душа болить за все це, що міг зберегти, але мені завадили це зробити.
Бо я завжди розглядав солдат як тих кого ми беремо у матерям в борг і зобов´язані їх матерям повернути живими і здоровими.
Звичайно війна вносить свої корективи і це зробити важко, але потрібно зробити все, що тільки можна для досягнення саме цієї задачі – зберегти по максимуму ваших синів!
Що я можу додати до написаного, подякувати всім матерям в кого сини на війні і нас захищають від супостата.
Низький уклін вам, не має більших слів щоб виразити мою вдячність вам.
Мій син теж з перших днів на війні, б’ється в ДШВ на самих важких ділянках фронту, бо він Десантник за професією і духом!
У мене не має слів щоб виразити співчуття тим матерям, які своїх синів втратили, не має слів які можуть розділити їх горе.
Така вона суча війна!
Маю надію, що ми все ж таки всі разом наберемося розуму і будемо воювати розумом і технологіями, а не синами.
А для цього потрібно негайно давати по рукам отій всій гидоті, що не бажає виконувати свої обов’язки, а тільки постійно бреше і гроші краде на крові.
Думайте, дійте, бо саме ви тут господарі, ви джерело влади, а не збанкрутілі наймані менеджери.
Ще раз вітаю з днем сина і низький вам уклін від мене.
Дякую вам.
На цьому все на сьогодні.
Воюємо і далі на всіх фронтах.
ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА ЗСУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
