П'ятий раз сідаю писати пост. Істинно, щасливий той, хто знає мало.
Як ефективно працювати у цих емоційних гойдалках, знає тільки Бог. І нам підказує.
З одного боку зранку отримую смс з невідомого номеру: «Бутерброди дойшли дякую». Думаю декілька секунд, куди і які бутерброди дійшли. Розумію, що на передок бутерброди ми завозили напередодні тільки одним хлопцям, частина яких висунулась вже на нуль. І, якщо ті бутерброди кудись дійшли, то це таки на нуль, куди невідомо хто і як доставив їх із побратимів. Кажу про це Ірі. Стає дивно. Твої бутєри хтось несе, а може і повзе з ними, щоб нагодувати друзів після бою. Чи перед боєм.
Говорю з другими. Завтра мають приїхати за гігієною і продуктами. Накидають список «на майбутнє» на мільярд позицій. Ну, ок.
- То ви будете?
- Ще не знаю. Можливо завтра вихід.
За пів години дзвінок, голос потухший.
Є три види потухших голосів. І у волонтерів, і у військових:
- Я сильно замахався/замахалась.
- У нас 300-й.
- У нас 200-й.
Розпізнаєш миттєво. Тут останній. Не приїдуть. Завтра похорон. Мені треба шось відповідати. Я відповідаю. Кажу, шо мені прикро, шо це війна, шо до вівторка зберу їм більше по потребах.
Відкладаю телефон. Потім беру до рук знову. Мені треба бути «в ресурсі». У мене роботи на півночі. Папери. Їх ще й треба перекласти англійською. Мені треба відзвітувати, на які ліки Ігор сьогодні витратив купу людських грошей, обнісши половину тернопільських аптек: краплі, щоб снайпер добре бачив, капсули, щоб породіллі легше переносили свій стан, таблетки і розчини, щоб воїни отримали необхідне лікування, коли болить серце чи просто застуда, мазі і креми, щоб полегшувати стан шкіри на обвітрених руках і запарених ногах.
Завтра треба купити форму, берці, камуфляжні футболки. Завтра треба вирішити купу питань. Завтра треба дочекатися хлопа, який везе щось з-за кордону для військових. Завтра треба зробити тисячу дзвінків і бути одночасно всюди. Не лише мені. Нам всім. Нашій маленькій і такій сильній команді.
Завтра треба зігріти, нагодувати і вдягнути. Живих. Завтра буде завтра. Завтра ви всі вийдете на зв'язок. Вірю.
