Важко писати врівноважені аналітичні новини з ОРДЛО, якщо ти цілий день намагаєшся тримати покер-фейс й не реготати. Хоча, кого я обманюю – регочу!
Регочу й пишу про це вільно й відкрито, користуючись тим, що група ІС живе по єдиному інформаційному закону – правда належить вільним!
Тому я пишу свій блог без купюр, без кураторів, без табу, без обтяжень «повинна, зобов’язана», хоча це багатьом не подобається. Тобто абсолютно те, що хочу, про що думаю й висловлюю виключно своє відношення до ситуації, й хоча він сильно відрізняється від змістовних, врівноважених військових новин, які подають мої колеги, зате живий та життєвий, то чому б й не посміятися з тих, хто залежний від симулякрів, наративів, ілюзій й зараз платить по рахунку життя за носіння рожевих окулярів.
Новий рік в ОРДЛО почався чарівно. Світло по графіку, який нікому не відомий, бо він є тільки на папері. Води немає ні по графіку, ні поза графіком, ні в перспективі. Дали заборгованість по зарплаті шахтарям за початок 2025, те, що зараз 2026, просять не згадувати. Черга в лікарню 2-3 дні, «електронний» (по талончикам) запис до лікаря вже на березень. Закрився Луганський хімфарм, тепер тільки російські ліки чи російська підробка імпортних. На дорогах каналізація, на вулицях купи сміття, в магазинах по московським цінам гнилі овочі та прострочені продукти. Зелена ковбаса, синьо-зелене м’ясо, молочка та хліб з пліснявою, це норма якості продуктів в ОРДЛО. В банкоматах відсутня готівка, на заправках відсуне паливо. Постійно десь щось вибухає, бо то п’яні окупанти бавляться з гранатами, то місцевий ополченець за допомогою зброї виясняє, що за бурято-індус живе в його квартирі з його жінкою. В місцевих «дворцах культуры» з культурних заходів – похорон. Звісно ж «торжественный», щоб «караул на плечо», батюшка з ладаном, місцевий оркестр грає туш, поруч в залі діти у кокошниках та лаптях танцюють біля ялинки, яка прикрашена в кольорах російського триколору.
Ні, звісно там можна жити, й більш того, багато людей вважають, що в ОРДЛО досить непогані умови для життя. Багато розмов про перспективи, правда, усі вони пов’язані лише з однією мрією – знищити Україну. «Вот уничтожим укропию и европу и заживем» – це найбільш обговорюєма тема, як й «главное, чтобы хуже не было». Вже з’явилися «зачем мы это все начинали» та «навряд ли тут есть перспективы», але обережно, бо ж патріоти не сплять, можут написати донос за дискредитацію щасливого життя у «республиці».
Поруч теж чарівно зустрічає новий рік у нових реаліях Ростовщина. Гуково бомблять. Ростовчани вчяться жити під «повітряну тривогу», яка з 2025 го року тут нарешті почала звучати на постійній основі, вперше за 10 років війни.
На вулицях Ростовщини ростуть провалля, це коли просто під час руху авто провалюється асфальт й усе йде у прірву. Місцеві шукають у тому містику, провину комунальників, але вперто мовчать про те, що Донецький кам’яновугільний басейн, який вони звільнили від шахт, впливає в їх життя плавунами, підземними річками та зсувом грунту.
Ростовська область періодично закриває кордон з «братской» «республикой», бо на папері в ОРДЛО живуть «граждане российской федерации», а насправді, щоб пройти кордон між ОРДЛО та росією треба витратити понад 12 годин.
Ростовська область, яка в 2014 році раділа «захватим ххлов будем вкусно кушать их продукты» нервово верещить «не пускайте донбасян у нам, они все выгребают в магазинах».
Повсюди «русский мир», комунізм, імперіалізм, мілітаризм, бандитизм. Тобто усе в одному флаконі: самогон, одеколони «Красная москва», «Русский лес» , «Саша» та настоянка портянок трирічного носіння.
Якщо на росії народ нічому не дивується, окрім українських БПЛа в російському небі, то в ОРДЛО, народ, який ще пам’ятає своє сите життя при мирній Україні, хоч й робить вигляд, що йому поморки відбило, але постійно белькоче «как же так, нам ведь обещали» й ходить по вітру, тобто пише листи-воззванія до путіна на тему, «какое несправедливое отношение к людям в лнр».
З 1 січня, сумна пісня ордлинського наріду «как же так», в топі сумних пісень та дивних питань, бо з 1 січня 2026 року в ОРДЛО змінюються правила нарахування пенсії, облік пенсійного стажу, пенсійний вік та правила для отримання соціальних виплат.
Тепер все «по-русски», «для русских», «по-советски», тобто фіг вам, а не виплати. Ось вам, громадяни недоновороси дірка від бублика, а на додаток до неї бюрократія, 150 000 довідок, черга, талончік на 2032 рік до спеціаліста з соцпитань.
А в 2014-му більшість мешканців ОРДЛО зрадило Україну, бо мріяли отримувати велику російську пенсію. Ніхто не знав яка на росії велика російська пенсія, але усі про неї мріяли.
Ніхто з донбаських мрійників не знав, який на росії встановлено вік для виходу на пенсію, як обчислюється пенсія, які пільги є для шахтарів. Ніхто не питав, не гуглив, не шукав законодавство, усі мріяли – буде пабагатому.
Ми, проукраїнські, якось намагалися достукатися, наводили приклади. Наприклад, в Україні діє Гірничий закон, згідно якому шахтарі мають багато пільг, в тому числі на отримання безкоштовного побутового вугілля, а на росії такого закону не має, як й такої пільги.
Чи ось обчислення пенсії шахтарям. В Україні це відбувається за 2 законами, пенсійним та ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», то у шахтарів пенсія нараховується за іншою формулою ніж у інших пенсіонерів – 80 відсотків від заробітної плати, а не 40, як іншим групам.
Ніхто не слухав, бо мрії пабагатому затьмарювали розум. Зараз у критичної більшості мешканців ОРДЛО, яка у 2014-му році стала фундаментом «русской весны», по факту фундаментом окупації та ключем, яким росія відкрила двері в Україну, рожеві окуляри почнуть битися склом усередину.
Що ж, а ми попереджали.
Більш того, Україна під час окупації толерантно відносилася до усіх пенсіонерів, які залишилися в ОРДЛО, продовжувала виплати, навіть, якщо пенсіонер (а шахтарі отримують пенсію з 45 років при наявності стажу 25 років) воював проти України чи навіть помер.
Перевірки були «для галочки», корупція робила свою справу й з ОРДЛО хлинули потоки пенсіонерів, які жили в ОРДЛО, але купляли довідку ВПО для отримання виплат, «решали», а пенсійний туризм став одним з заробітків для мешканців ОРДЛО, який вони називали просто – «грабить хунту».
Я писала про це, намагаючись захистити права реальних ВПО, але марно.
Зараз росія скорочує фінансування ОРДЛО, тому міняє правила гри у соціальних сферах. Тому закриває усі шахти, залишаючт єдиний вид заробітка для мешканців ОРДЛО – війну.
В ОРДЛО вже сформувалась каста тих, хто може дозволити собі гарні придбання, це військові та вдови, які отримують «гробові», ці люди та пенсіонери стали в ОРДЛО островцем фінансової стабільності. А, ще ж мами-одначки, які народжують від усіх понаїхавших бурятів лише заради виплат.
Тобто ситуація в ОРДЛО буде така, або голодуй, або воюй. Контракт можна підписати навіть у 60 років.
Цей рік буде багатим на враження для мешканців ОРДЛО.
Що ж, можливо так й треба. Як ще лікувати тих, хто вибирає батьківщину за курсом валюти чи розміром пенсій.
Оце дивлюся, як росіяни почали різати правду-матку про нерентабельність та збитковість Донбаських шахт. Від України така інформація викликала б збудження, агресію та соціальні бунти, а від росії, нормально заходить.
Знаємо, що збиткові, знаємо, що нерентабельні, але ж це наша робота, при Україні шахти получали великі дотації, – зітхають шахтарі-годувальники, – то може путіну напишемо, щоб дотації шахтам дав.
Що ж, ми ще повернемося до розмови про шахти, рік відкриттів та знань та нових вражень тільки почався.
