Наш національний інтерес не полягає в тому, щоб до влади в РФ прийшли чесні борці з корупцією, демократи та технократи. На жаль. Бо ми особисто були свідками того, як це не спрацювало. В 90-х так наче й почало відбуватися, але тривало дуже недовго. А потім Росія знов скотилась до звичного стану. І дуже яскраво те, що в нього повернулися ті самі люди. Десь року в 1995-му Путін був лібералом, Кисельов правдорубом, а Галанін пацифістом. Хоп!
Прихід до влади в РФ демократів для нас нецікавий, бо ми не маємо жодних гарантій, що це не відкотиться. Прихід до влади в РФ борців з корупцією для нас небезпечний, бо некорумпована Росія буде в змозі вбивати нас ефективніше.
Наш національний інтерес - не в тому, щоб Росія не хотіла на нас нападати, а в тому, щоб не могла. Наші союзники в РФ - дурні та дороги, хаос, корупція, непрофесійність та сепаратизм. Ті ж, хто з цим бореться - наші супротивники. В цьому розрізі зняття з дошки умовної Набіулінної могло б бути кориснішим за зняття Путіна. Дебілів-кдбшиків багато, а геніальні фінансисти - штучний товар.
Тому вибір простий. Якщо ви зацікавлені в виживанні наступних поколінь українців, знищення більш небезпечних росіян менш небезпечними має викликати в вас стриманний оптимізм, а аж ніяк не співчуття.
А як ні, то ні.
І наостанок.
В часи Перших визвольних змагань багато українців щиро вважало, що з більшовиками можна мати справу, бо вони проти тирана-царя. Отже, щонайменше, ситуативні союзники. А ще за окремі національні республіки, а не за єдину та неподільну. Ну і взагалі, треба ж мати справу з кимось в Росії, вона ж нікуди не подінеться, еге ж?
Результат ви знаєте.
