Війна почалась не 24 лютого 2022 року, як багато хто пише, а в лютому 2014 року. Офіційна дата встановлена 20 лютого 2014-го. От з неї й йде облік, тобто з окупації росією Криму.
Хоча, якщо брати увесь зріз війни, то треба сюди відносити й період тихої, повзучої окупації, скажемо так — прихованої й не прихованою модерації України кремлем, яка була встановлена одразу ж після оголошення Незалежності України.
Незалежність ми оголосили, однак рука кремля так й залишилася на нашому горлі. Це й політичні уподобання нашвидкуруч перефарбованих комуністів й братерські уподобання критичної більшості людей, які мали постколоніальну освіту та виховання, то не бачили у росії ворога, забувши про усе, що комуністи принесли в Україну: знищення нації, мови, історії, культури, навіть садівництва та тваринництва.
Це ж як треба було ненавидіти українців, щоб вирубати виноградники (Сталін та Горбачов), сади (сталінський податок на фруктові дерева), продрозкладка (вибирали у селян зерно, навіть те, що йшло на сівбу, вирізали тварин, не залишаючи замінного фонду), ну й «найкраща у світі освіта», яка призвела до критичного люмпенування населення.
Знищення України — це багатошарова, послідовна, багаторічна «спецоперація» московії проти нас. Тож на питання «коли почалась війна росії з Україною», треба відповідати уточнюючим питанням «яка саме фаза війни».
Фази війни московії у Україною були різні: агресивно-військова, тиха-політична. Інколи мінялись цілі, мінялись кухарі, що варили війну, а війна йшла навіть тоді, коли ми її не бачили, бо ж не стріляли.
Колись, впевнена, вчені-історики, політологи та соціологи, документалісти, напишуть багато книжок, де будуть детально описані усі фази війни, усі її тріщинки та усі наші больові точки.
Й ось дуже хочу, щоб не забулось те, як Україна врятувала світ. Як Україна ціною життя своїх дітей, своїми сльозами й кров’ю вимивала у світу російські «пилинки у очах», які, немов оті крижанки, що були у очах казкового хлопчика Кая, та не давали йому побачити справжнє обличчя снігової королеви.
Світ мовчав, коли нас вбивали під час Голодомору, під час окупаційного червоного терору, мовчав, ховав очі, бо боявся образити «великую россию». Але світ не знав, що коли росія вб’є нас, він буде наступний.
Комунізм, сталінізм, рашизм, путінизм — не важливо, як звуть той чи інший тирано-деспотичний режим — важливо тільки те, що чомусь на цій планеті існує у кордонах однієї країни, дивним чином зібране там суспільство, яке не може жити не вбиваючи. Суспільство, яке народжує тільки тиранів й обожнює їх гніт. Суспільство, яке не може жити без вживання крові та плоті людської, як образно так й фігурально. Суспільство, яке прагне «на Київ, на Берлін, на Париж, на Варшаву, на Таллінн, на…», йому байдуже куди йти вбивати. Суспільство, яке тільки й прагне грабувати та вбивати.
Ось до цього етапу війни, теж задавалася питанням, як на росії могли з’явитися такі наволочі, як ленін, сталін, путін. Зараз у мене з’явилась відповідь на це питання: поява на росії таких постатей тиранії послідовна, бо ж це запит критичної більшості суспільства.
Це критична більшість росіян має запит на сталінізм, путінизм, фашизм. То поява російського «гітлера» неминуча. Це запит людей. Це їх бажання.
Ленін, сталін, путін, це віддзеркалювання бажань, мрій, жаги критичної більшості населення.
Де народиться новий «гітлер», «сталін», «путін», «ленін»? — вивчайте, досліджуйте критичний прошарок суспільства й знайдете відповідь.
Там де суспільство транслює у всесвіт бажання «забрать-расстрелять-поделить», там де знаходяться люди, які беруть на себе місію вирішувати, хто з людей їм рівня, а хто трошки «недотягує» фізіологічно, наприклад, кольором шкіри чи наявністю статевих ознак, там де лунають оди шовінізму, расизму, ксенофобії, тем де зібрання будь яких, навіть екологічних, релігійних фанатиків, там де культурне невігластво, моральний занепад, заздрість, жадібність, де люди бачать своє існування у формулі «с*ать-жрать-ржать», ото там й чекайте на культ особистості, появу тюрем-таборів, розстріли вільнодумців, партійну лінію «хто не з нами, той проти нас», знищення націй, культур, садків, людства.
Формула війни банальна. «Спеції» до війни вже давно стоять на поличках людства. Як тільки кухар розуміє послідовність застосування «спецій» він починає керувати суспільством й готувати своє блюдо з нього.
Рівними долями жадоби, заздрощів, зневаги, обожнення володарювання та жагу крові, любов до насильства та страху «аби не мене», от з цією спецією ще гарно панує сам страх, дикий, льодяний страх своєї неміч, тупості, своєї жадоби. А ось імперства побільше, як й потреби у сильному лідері, який буде топити усіх ворогів у сортирі й всіх стрілять. От як вискоче з автоматом, як почне захищати простий нарід від буржуїв імпортних, як забере у олігархів усе та як роздасть все простим людям…
Щоб приготувати війну, спочатку готується основна страва: лідер, культ лідера, культ особистості. Він завжди подається з гарніром з фанатиків, які ніколи в житті не будуть критикувати, щоб цей лідер не зробив, завжди будуть його виправдовувати, навіть, якщо це зрада країни, завжди будуть бачити в ньому тільки хороше, закриваючи очі на погане. Якщо лідер проливає кров – то так треба, якщо лідер розстріляв чи знищив тисячі чи мільйони, то або так треба, або вони самі винні.
Страву з лідера та фанатиків можна приправити соусом «лінія партії», «вороги повсюди», «отечество в опасності», «умереть за родіну, за лідера».
Лідера можна трошки підсолодити, щоб начинка з диктатури та тиранії не одразу різала ніс та смак споживача, то трошки надати диктатору солодощів не завадить.
Гарно підійде подача блюда «френч», це така собі ностальжі за «офіцери-расіяні», присмак «військовий, значить сильний», «біла гвардія». А от солодощів надають спеції «простий хлопець з народу», «батьки у хрущовці», «голий-босий, собі не бере нічого».
От сталін же був простий хлопець голий-босий, який нічого не мав, тіко «френч», а путін тільки гараж та стареньке авто, а те що у «простого хлопця» кілька сотень бункерів-резиденцій, віли, яхти та тисячна обслуга, то простий нарід з обожненням видихне «та він же увесь у трудах за націю, що йому самому собі обіди готувати, най буде».
Блюдо для страви війни буденне: якась країна, можна своя, але ліпше чужа, бо чуже завжди смачніше й спеція «жадоба» одразу збуджує рецептори.
У кострище війни кидати спочатку фанатиків, вони яскраво горять й ще приспівують «мы все умрем в борьбе за это». За що вони будуть помирати вони не знають, але це не важливо. Потім вже,як розгориться, бери мобілізовуй будь кого. Спочатку поборсаються, а потім «дайте нам автомат получше, этим плохо убивать укропов». Не забувати підсолювати та перчити «усі вороги, повсюду вороги, ворогів треба вбивати, у ворогів є квартири, унітази, мікрохвильовки, стіралки, які можна забрати, бо хто їм разрешил жить так хорошо».
Ось вам й війна.
Втомився кухар, постарів, забув додати спецій? — кухар змінюється на наступного, а війна йде далі.
Але достатньо алегорій, повернемося до сьогодення.
От я на початку сказала, що Україна відкрила, промила своєю кров’ю очі світу, умовному колективному западу, чи Європі, чи США.
Й світ, який кухарі війни вже приправили спеціями, який вже смакував цю витончену страву, вдавився, бо той навіяний смак, який видавали за мир та панібратство, виявився смаком крові та плоті людської.
Ми відкрили очі світові на багато речей. Й тепер світові треба відповісти на питання: що з ним буде, якщо не зупинити росію?
Росія — це терор. Споконвічний. Впевнений. Агресивний чи тихий, але терор.
«Не будете грати за правилами росії» — відключимо світло, газ, не дамо зерна та їжі, застосуємо ядерну зброю, хімікати, отруту, вб’ємо ваших людей та лідерів, сфальсифікуємо вибори, створимо заворушення…
Світ мовчав, коли нас вбивали під час Голодомору, під час окупаційного червоного терору, мовчав, ховав очі, бо боявся образити «великую россию». Але світ не знав, що коли росія вб’є нас, він буде наступний.
Насправді росія веде війну не тільки проти України. Імперські замашки, безкарність, дали їм наснагу глибше й глибше засовувати пазурі у слабкіші країни, або ж, ті країни, де смакували «спеції війни», збуджуючи потаємні бажання.
Тому Франція мала «жовті жилети», Німеччина «лідерів на газовій голці», Ватикан, папу-лівака. США знущання над демократією у вигляді російської руки на виборчих дільницях.
Але… але перед цим світ спокійно скуштував окупацію СССРом Куби, Польщі, Чехословаччини, Афганську війну, Чечню…
Ти ба, скільки блюд приготувала росія та скільки згодувала світу. Й тільки після шаленого, відчайдушного, неймовірного та над силового опору, що створила Україна окупантові, світ почав відчувати, що щось не те він споживає. Почали з дивуванням роздивлятися, а що ж то за страва така. Й виявили, що то гидота пропаганди, навіювання, брехні…
Що буде, як що світ не зупинить росію? Кухарі війни приготують свою страву з будь якої країни світу!
Й не важливо, що путін старий чи хворий, чи взагалі є у росії той путін, важливо, що йому вже готова заміна, новий кухар грається зі спеціями.
То, як скоро росія крикне «цей лідер поламався, несите наступного», бо замало крові, замало загарбнення, замало окупації, замало унітазів та стіралок награбовано, замало, замало…
Наразі російське суспільство не задоволено лідером володимиром путіним, замало крові, замало окупації, замало перемог, досі не знищено Україну.
Суспільство не висуває звинувачень щодо масової загибелі у війни російських мобілізованих, ні, суспільство готово нести жертви аби здійснилося їх бажання знищення України.
Російське суспільство просуває нові запити: денацифікація Казахстану, Польщі, Німеччини, США, Франції…
Будь яка країна світу, яка стає на захист України, на росії оголошується ворогом, що підлягає негайному знищенню.
На думку російського суспільства путін вже заслабкий, тому росія не може загарбати світ, як це зробив гітлер, більш того, критична більшість росіян вважає, що путін лояльний до українців й не застосовує загальні репресії тотального знищення: газові камери, ядерну зброю, масові розстріли, медичні тортури та експерименти над полоненими, примусову кастрацію чоловіків та жінок.
Запит російського суспільства на більш тиранічного й деспотичного лідера.
Зараз росіяни обговорюють 2 кандидатури, що могли б замінити слабкого путіна: Кадиров та Пригожин.
Критична маса росіян не пов’язують зміну лідера з припиненням війни чи вогню та не покладають мирну місію на нового лідера. Тому на росії зараз панує «партія війни», яка демонструє росіянам наративи тотального знищення не тільки України а й світу.
Російський олігарх євгеній пригожин, що з самого початку заснування на росії бандитсько-фсбшного управління наближений до путіна, відкрито та вперше за тривалий час прокоментував звинувачення, висунуті проти нього особисто та прости росії у причетності до втручання у вибори, що проходили у США, та ще фактично визнав, що стоїть за такою діяльністю й більше того, буде її продовжувати. Це одразу знизило рейтині путіна та збільшило рейтинг пвк «вагнер», та самого пригожина.
«Панове, ми втручалися, втручаємося і будемо втручатися. Акуратно, точно, хірургічно і по-своєму, як ми це вміємо. Під час наших точкових операцій видалятимемо одразу обидві нирки і печінку», – цитується відповідь пригожинського опг «Конкорд».
Пригожин є менеджером і фінансистом приватної військової кампанії «вагнер», яка брала участь у військових операціях, чи операціях по дестабілізації стану країн: Україна (Майдан, окупація Криму та Донбасу), Сирія, Судан, Лівія і Мозамбік.
В лютому 2018 року Федеральний окружний суд США в Вашингтоні видав ордер на арешт пригожина після того, як йому були висунуті обвинувачення у злочинній змові з метою вчинення шахрайських дій проти США й лише у лютому 2021 року ФБР оголосило пригожина у міжнародний розшук.
Якщо не зупинити росію, вони влізуть у сфери життя у будь якій країні світу.
Увесь світ під загрозою, де будуть сфальсифіковані вибори, де й кого підкупить росія чи кого отруїть, щоб прибрати? Ці питання мають одну відповідь: зло має буде покарано, зло має бути замкнено у своєму територіальному «яйці» й най вариться у своєму соці, пожираючи один одного, а не лазить світом.
Це проста відповідь, яку світу дала російсько-українська війна.
Стосовно того, що несе росії зміна «лідерів», поясню.
«Ти мене породив, я тебе й вб’ю» — так можна перефразувати відоме прислів’я.
Путін дійсно є «батьком» пригожина й увесь цей час пригожин крав гроші з росії для путіна й себе. Фінансові структури, що належать пригожину, мають відношення до забезпечення армії росії, а відповідно, виходячи з того, що ми бачимо, до розкрадання цих коштів.
Путін виділяв трильйон доларів на переоснащення російської армії, то ж десь 60% з цієї суми, виведено на рахунки путіно-пригожинських родин.
«Кухар путіна» — так називають пригожина у світі, бо він знає й забезпечує на росії усю «кухню» заробітків путіна, знищення ворогів, приймає рішення про участь росії у війні.
Навіть інколи не зрозуміло, хто керує росією — путін чи пригожин.
Інколи здається, що путін вже давно виконує роль «картінки», бо ж так часто міняються його «двійники».
Серед політичного бомонду, олігархів та політиків росії вже зріє паніка.
Річ у тому, що російсько-українська війна зміцнила положення пригожина, бо він має свою армію, досить велику 37500 навчених людей та забезпечену куди якісніше, ніж армія росії, гроші, «общак» путіна, свої ЗМІ, медіа-центри, доступ до військових та державних таємниць, доступ до компромату на кожного з впливових людей, олігархів, політиків, як росії, України так й світу.
Звісно з така людина не може не бачити себе у якості лідера, рятівника світу та не приміряти на себе «френч» політично-імперських амбіцій.
Тому зараз по росії вже розвернуто PR-компанію з формування та просування політика нового формату – пригожина — який сильний лідер, працює на зміцнення росії, вб’є усіх ворогів й поведе армію росії на захоплення світу.
Достатньо молодий, спортивний, гарний, військовий, розумний, багатий, щедрий, культурний, освічений, впливовий.
Вислів пригожина про втручання у вибори у США та проведення «операцій» знайшов шалений відгук у колективного росіянина.
«Уделали пиндосов» — горлає пересічний російський громадянин й вимагає «пригожина й кадирова на царствіє».
Дуже дратує російський «олімп» оця дружба пригожина та кадирова, хоча чому дивує — покидьки завжди об’єднуються, щоб досягти цілі, але потім поїдають один одного, згадайте дружбу сталіна та берії.
Те, що пригожин бачить себе на політичному олімпі росії й відкрито, не побоюючись «гніву господнього», тобто гніву путіна, проводить досить успішну передвиборчу кампанію, каже про те, що це домовлені дії.
Або путін дійсно на думку «партії війни» вже «бита карта», або це вже дійсно просто «картинка», яка виконує функцію прикриття справжніх дій на росії, або просто домовленість двох хижаків: один йде, даючи керування іншому, який зберігає життя та статки попередника.
Пригожин на росії зараз — це левова частка інформаційного простору для внутрішнього споживання:розумна, впливова людина, що дає поради президентові та змушує приймати кадрові рішення.
Загроза для олігархічно-політичного «олімпу» росії стала настільки передбаченою, що російський бомонд змусив патрушева (секретар ради безпеки росії) провести нараду з путіним та донести до нього ситуацію.
Це, звісно, смішно. Але росіяни такі росіяни «бояри погані, цар хороший бо не знає, що роблять бояри».
Переляк політично-олігархічного бомонду росії я розумію.
Зміна влади, ще й на таку людину, що має свою армію, яка отримує від нього не тільки накази, а й зарплатню, привчена знищувати будь якого ворога, включно самих росіян, бо немає емпатій, ще й зараз зміцнена за рахунок зека, це дуже погано для бізнеса, який чекає банальне «забрать – поделить».
Те, що пригожин відкрито визнав втручання у вибори в США, то він розуміє майбутні політичні розклади: він завжди персона нон-грата у світі, жодна демократична країна не визнає його президентом росії, навіть, якщо він віддасть суспільству у якості «відкупу» путіна, це не полегшить його особисту ситуацію.
Санкції проти росії будуть посилюватися, як й міжнародна ізоляція, то пригожин чи путін, чи будь хто, навіть кадиров, це все одно, «північна корея-2», гетто з бетонними стінами навколо.
То наразі російський трон, це влада внутрішнього споживача. Скажемо так, навіть зі сталіном ручкалися у світі, а ось з пригожиним не будуть.
Однак, це повна влада над 140 мільйонною країною, її ресурсами, людьми, грошима, життям.
А визнання світу можна купити, чи отримати залякуванням. А ось тих росіян, хто награбував грошенят, пригожин зжере тотальним знищенням та пограбуванням.
Кілька «розкулачених» російських олігархів, майно яких трошки роздадуть людям, трошки в казну, бо ж крав, й критична маса росіян буде носити пригожина на руцях, цьомкаючи попку.
А якщо ще й вдарить по Омериці…
«Кухар путіна» дуже добре знає кухню війни, тому, щоб отримати свою частку влади на росії, він використає усі всі доступні ресурси, а за потреби, стане основним чинником дестабілізації ситуації на росії, крикнувши «царь-то не настоящий».
Чи створить ця ситуація конфлікт у російських елітах? Відповідь вже є, ось це звернення еліт до путіна в обличчі патрушева «бо ж цар не знає». А ось ті, хто це ініціював, вже смертники, пригожин їх зачистить у найближчий час, бо путін від нього не приховав це звернення й його ініціаторів.
Елітам же повідомлено, що «цар подумає й вирішіть», але «пригожин дуже вправний організатор, керівник, бізнесмен та військовий, без нього та його особистої армії на фронті ніяк».
Тобто відповідь путіна елітам вже очевидна — йдіть… куди вас послали, отудою й йдіть!
Конфлікту не буде, зниження позицій пригожина також, як й його знищення. Військові та силовики давно незадоволені поведінкою як самого пригожина, так й його «армії». На фронті вони стоять позаду мобилизованих та ополченців ОРДЛО, але крадуть більше. Тобто поки місто не пограбують вагнеровці, туди простим смертним, зась.
У бою не прикривають ні мобіків, ні військові угруповування, діють тільки для своїх інтересів. Відомо про що найменше 15 випадків, коли «вагнеровці» вбивали російських солдатів та офіцерів, не отримавши ніякого покарання.
Наразі, після звернення «до царя», військові та силові (фсб) структури отримали вказівку путіна сприяти скрізь і у всьому та виконувати усі без обговорення накази пригожина.
Війна, схоже, отримає нового кухаря, який може зварити у цьому казані… ні, ні, не пере6ймайтеся, не Україну, або світ, а саму росію. Бо внутрішні війни просто спустошать росію та призведуть до швидкої ситуації громадянської війни.
Чи залишиться при владі путін, чи прийде до влади новий кухар війни, доля росії вже вирішена не тільки світом, а й всесвітом: зло повинно зникнути.
Але от мене, наприклад, потішила б ситуація, коли росіяни опиняться у «котлі» свого гетто, замкнуті, безправні, без підтримки міжнародних агенцій та суспільства, без прав покинути це гетто, отруєні «спеціями війни», гикати, переївши військової страви, де їх, згодованих «кабанців», буде смажити «армія» з зеків, маніяків, «вагнеровців», які тільки й мріють, щоб грабувати та ґвалтувати. Друг пригожина кадиров, це вже пікантна вишенька на російському скрепно-православному тортові. Най буде!
