Що таке взагалі Національна Гвардія і чим вона принципово відрізняється від Збройних сил чи від поліції

Що таке взагалі Національна Гвардія і чим вона принципово відрізняється від Збройних сил чи від поліції

Поняття «Національна гвардія» існує майже в усіх країнах, хоча називаються такі сили по-різному. Але суть скрізь приблизно однакова.

Справа у тому, що Збройні сили не мають права застосовувати силу та наявне озброєння всередині країни, проти власних громадян – лише проти зовнішнього іноземного ворога.

А ось Національна гвардія – це по формі організації те ж військо, зі схожим (до певного рівня) озброєнням, але яке має право застосування сил та засобів проти власних громадян.

Аргументується це, наприклад, необхідність придушення бунтів у тюрмах: там перебувають (переважно) громадяни України, але для протидії їхнім злочинним діям сил поліції чи пенетенціарної системи не достатньо: необхідні бронетехніка, важке піхотне озброєння, навіть артилерія та армійська авіація. І для цього існує Нацгвардія.

Згідно чинного Закону України, Національна гвардія може застосовуватися проти терористичних груп, незаконних воєнізованих формувань, організованих злочинних організацій. На території України і проти громадян України. Чого не мають права робити Збройні Сили України і виконання командирами таких завдань означитиме для них банально тюрму.

А якраз НГУ є «військовим формуванням з правоохоронними функціями» - і тому має легально право, скажімо, розганяти демонстрації протесту проти свавілля влади.

Або проти здачі «5-6 менеджерами» національних інтересів.

Або проти масової чиновницької корупції. Із застосуванням наявних «сил та засобів». Для «забезпечення громадської безпеки», авжеж.

А з урахуванням того, що кілька бригад НГУ мають доволі серйозний бойовий досвід, надання Нацгвардії права застосовувати вогнепальну зброю та дрони проти громадян України – може призвести до великої кількості жертв.

А якщо серед протестувальників теж будуть люди із серйозним бойовим досвідом та з якоюсь зброєю, то завершитися це може повноцінними бойовими діями посеред Києва – чого багато років прагне, наприклад, московський цар.

Застосування НГУ у бойових діях – крок скоріше вимушений, через брак сил у війні проти чисельно більшого супротивника.

Так, багато підрозділів НГУ прямо зараз героїчно воюють на фронті. Але це не змінює функціонального призначення НГУ, сенсу її створення та існування.

І одна із її задач – розгін демонстрацій, мда-с.

І якщо хтось вважає «та не будуть вони стріляти» - будуть. Не всі, але будуть. Хтось не захоче розбиратися «хто правий», когось обмануть командири типу «терористи-мафіозі-агент фсб намагаються силою захопити владу», хтось просто буде робити що завгодно за прийнятну зарплату, а хтось просто більше нічого не вміє у житті – у кожного будуть свої мотиви.

Як це, власне, було у 2013-2014.

І так само як більшість виконавців завідомо злочинних наказів зрештою не були покарані.

У насправді демократичних країнах прийнятним є застосовування проти демонстрантів нелетальних засобів стримування: гумових кийків, пластикових/гумових куль, водометів та електрошокерів.

Але вогнепальна зброя – у жодному разі.

Це тяжкий злочин проти власного народу. Після травми людина може відновитися, а от після смерті – ніяк.

Саме тому таємне рішення «слуг народу» про дозвіл НГУ на використання проти громадян України вогнепальної зброї – це великий крок до громадянської війни і навіть її провокація. Але передчуваючи відсутність для себе будь-яких позитивних сценаріїв після відсторонення від влади, ці щури готові піти навіть на влаштування кривавого братовбивства всередині країни.

Як це у 2013-2014 влаштувала банда януковощей.

Але тоді «донецька братва» не наважилася законодавчо дозволити вбивати протестувальників.

А от теперішня «квартальна» - схоже, вже подолала цей психологічний бар’єр.

І це дуже тривожний сигнал, оскільки подібні рішення можуть позбавити правлячу еліту легітимності в очах суспільства та права на прийняття важливих рішень від його імені.

А це самовбивчо під час війни проти зовнішнього агресора. Це як стріляти у підводному човні: загинути можуть усі. І потім буде неважливо хто стріляв першим.

***

Закон про Нацгвардію і потенційне використання вогнепальної зброї та дронів проти протестуючих - це реакція Зеленського на можливу втрату влади. От він і намагається захищатися, як йому підказують. Але тут є нюанси. І їх три:

1. При розгоні Майдана у лютому 2014 міліція використовувала вогнепальну зброю і не лише її. Януковичу це не допомогло. А міліція тоді пройшла через такі жорна, що і сьогодні учасники тих подій в погонах згадують це з жахом. І пам'ятають, що їх ніхто потім не захищав та розуміють, що якщо таке станеться знову, то ніхто не захистить після всього. Тому не будуть стріляти.

2. На руках така кількість трофейної зброї, що використання вогнепальної зброї або дронів проти протестувальників призведе до такої відповіді з боку протестувальників, що відіб'є бажання це робити у будь-кого. Ну, і немає бажання у тих, хто воював та воює сьогодні стріляти в побратимів, якщо вони будуть протестувати, на радість Татарову з Єрмаком. Тому не будуть стріляти.

3. Я говорив особисто і з полицейскими з високим званням і з командирами Нацгвардії. У разі отримання наказу на розгін протесту чи використання зброї проти протестувальників, вони будуть класти на стол рапорт та своє посвідчення. Тому що добре пам'ятають наслідки виконання злочинних наказів у 2014 році та розуміють наслідки. І всі кажуть, що нехай Татаров особисто розганяє. А інші не будуть стріляти.

Тож, ми бачимо, як гора народила мишу. Але це чудово ілюструє, що Зеленський буде чіплятися за владу використовуючи всі можливості. І він, і його шобла.

. . .

Kostiantyn Korsun, Борислав Береза