Патерналізм суспільства знову нагадав - "я тут, гниємо разом". Українці в масі не вважають, що на них ТАКОЖ лежить відповідальність за ситуацію в країні. Простий народ, традиційно, впевнений, шо він ні за що не відповідає, ні в чому не винен. А коли про це кажеш, то губу надуває "о...знову тобі народ поганий в усьому винен".
А й справді. До чого тут народ?
Пекар винен, шо розставляє по поличках неприємні питання... Політики винні, бо чого вони не... (далі йде набір простих рішень, які простим людям видаються очевидним чудним рішенням проблеми)... Серед політиків особливо винні Порошенко, Гонтарєва, Яценюк, Парубій, Турчинов, ну і Полторак, Омелян і ... допишіть.
Коли кажеш - "так ви ж собі інших привели 5 років тому, тепер все добре?", ти теж стаєш винним - ібо нєфіг.
І при цьому...
Журналісти топових ресурсів (особливо теле...) мовчки погодилися на цензуру в країні, навіть не обтяживши себе публічним "а де межа?".
Гранто-активісти, які борзо стартували на кожен кривий погляд, раптом стали перебірливими "тут бачу, а тут не бачу".
Споживачі соцмереж з власної волі, справді ж, погодилися вірити як не Арестовичу, то ще якомусь болтологу з марафону. Ну ніхто ж не примушував? Ніхто.
Бізнесмени-підприємці самі погодилися, що їх стригтимуть. Ніби ж дорослі люди, але щораз вірять в інвест-нянь, круглі столи, кола білого бізнесу і інші чудодійні байки. Хтось силував?
Місцеві влади самі винні - дозволили себе роззути на гроші, свідомо відмовилися від зміни правил (а накой?). Місцеві елітки самі винні, що замість правил - волохаті тьоркі. Ніхто ж не примушував?
Пересічні "маленькі українці" самі вирішили не мати пам'яті або пам'ятати вибірково, довіряти пройдисвітам, дивитися і читати помийки, перетворюючи голову на болото. Хтось примушував?
Лише невеличка (порівняно) жменька медійників, експертів, інтелектуалів, бізнесменів, активістів, політиків великих і малих намагалася осмислити, достукатися, докричатися.
А що заважає пам'ятати послідовність подій-вчинків, порівнювати, заперечувати, обурюватися, не мовчати, свідомо НЕ ДИВИТИСЯ і НЕ ЧИТАТИ лайно (!), не вірити порожнім але довіряти змістовним - що заважає?
Що заважає мати zero tolerance до покидьків?
Що заважає не сидіти й чекати, щоб хтось зробив, а прийти і сказати "я допоможу, давай разом"?
Що заважає "не быць скотам" у реставрації колгоспу тварин?
