Купувати російське вугілля, яке нікому більше не потрібне. Купувати російський автопром, чий товар зараз сотнями тисяч стоїть на складах непроданий - бо Китай це вже і є росія. Або навпаки, в певних аспектах. Російський внутрішній ринок належить китайцям все більше й більше.
На днях я викладала відео про китайські логістичні компанії, які вже під москвою та не дають росіянам заробити. Тепер давайте глянемо на Кузбас, який жив з вугільної промисловості, а тепер китаці викручують руки - беруть вугілля за півціни, а росіянам нікуди діватися. Віддають. Вся росія живе за алгоритмом:
- викачати надра;
- продати закордон;
- отримати надрибутки та розподілити їх між обраною меншістю;
- коли ніхто не купує, або китайці збивають ціну - шукати дотацій з бюджету.
Переосмислити стратегію заробітків та розвитку регіону? Немає мізків та креативу. Є що качати - качають. Нема куди продати - качають гроші з бюджету, покриваючи свої витрати. Але якщо десь пришиють - то десь же відріжуть. Коли РЖД дає знижки на транспортування вугілля - то компенсує їх підняттям ціни для інших бізнесів. І виходу вони не бачать, бо за всі роки свого існування росія не навчилася іншої моделі існування.
Нехай Америка купує "ладу-каліну", чи що там вони ще виробляють, де двері не відкриваються та двигун заводиться через раз. Виглядає так, що Китай вріс в росію та пустив коріння, і щоб розрубити цей вузол, Америці треба вкласти в росію занадто багато грошей та зусиль. Росія зараз як хворий під крапельницею, самостійно вижити не може.
Але ж нема дурних, чи не так? Вони тепер обидва, росія та США, перекидають все на Європу. Нехай Європа купує російські ресурси, нехай повертає в росію свій бізнес, тобто їх, європейськими, руками вони хотіли би вирішити цю економічну російську проблему. Трамп зніме вершки, отримає прибуток з угоди і не матиме при цьому ніяких зобов'язань. Принаймні так він хоче. І ось тут Європі час відкрити очі на те, як нею користуються. Перестати сподіватися на США, бо від цього їй самій тільки гірше.
Я би порівняла ситуацію з простою, життєвою. Жінка виходить заміж, ні дня не працює, заробітку не має, і одного разу розуміє, що в разі чого вона залишається без досвіду роботи, без засобів до існування і без свободи дій, бо немає всього вищесказаного. Звісно, Європа працює, нема питань. Але ж занадто поклалася на США в плані власної обороноздатності. Бо тепер Трамп хоче щось там відірвати від Китаю ("щось" - непогана назва для країни поряд з нами), але нехай за це платять європейці. Ось така роль пропонується тим, хто має менше нахабності.
Чи стерплять?
Думки, звісно, суб'єктивні.
